російські колонізатори в Україні та їх співак Булгаков

Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті вже давно визнала Михайла Булгакова символом російської імперської політики, а днями знесли йому пам'ятник у Києві.

І не треба істерики. Булгаков - видатний письменник, але українцями він зовсім не дарма сприймається як російський колонізатор. Про це вже писалось, але не гріх повторити.

Булгаков до України має приблизно таке саме відношення, як Кіплінг – до Індії. Булгаков, як і Кіплінг, був представником імперської культури, який народився в колонії. Він також на все життя зберіг психологію колонізатора та відповідне ставлення до "повсталих племен", у тому числі до українців.

Творчість Кіплінга у незалежній Індії ігнорували 60 років. І лише 2007 року вирішили відкрити музей у будинку, де він народився. Можливо, і в Україні через 60 років до Булгакова почнуть ставитися просто як до великого письменника, не звертаючи уваги на його ідеологічні погляди. Але під час війни з імперією це неможливо.

За "Білою гвардією" видно яке місце у житті Булгакова посідала Україна та українці. Позитивні герої роману, російські офіцери, за якими ховається автор, його родичі та друзі, поводяться як колонізатори, обложені народом колонії, що повстав проти них, тобто. українськими селянами. На свої сили надії немає. Занадто мало їх у порівнянні з ворожою масою повсталих. Усі надії колоніальних офіцерів крутяться навколо допомоги інших, наймогутніших колонізаторів: німців, французів, англійців. Офіцери в шоці: німецька армія йде з України, хто тепер захищатиме їх від українського народу? "Білі панове", як потопаючі за соломинку, хапаються за будь-який безглуздий слух. Готові повірити навіть у допомогу проти українців з боку міфічних сенегальців (пам'ятаєте, а де ж сенегальців роти?).

Стосовно позитивних героїв "Білої гвардії" (і, очевидно, її автора) до українців поєднуються елементи національної та соціальної ненависті. Адже ці офіцери – вихідці одночасно з національно і, як наслідок, соціально привілейованої меншини (російські дворяни), якій протистоїть національно та соціально дискримінована більшість (українські селяни).

У тому числі й на «білогвардійських» творах Булгакова виросло нове покоління колонізаторів. Гіркін та багато інших піонерів антиукраїнської агресії любили вбиратися у білогврадейські мундири, напевно, відчували себе Турбіними, що йдуть воювати з "петлюрівцями".

Чи варто дивуватись, що під час війни з імперією українці не хочуть бачити у своїй столиці музей, пам'ятник, саме ім'я ідейного колонізатора?

P.S.

Росіяни, як ви збираєтесь з цим жити? Думаєте бумеранги не повертаються?

Зі сторінок FB