Єдина причина, чому росія досі воює... Україна має грати за власними правилами, а не чужими

Зараз топ-темою буде страшенна «зрада» зі статті Bild за авторством відомого Юліана Рьопке про «стратегічну поразку» України. Не будемо вдаватися у детальний аналіз цього матеріалу, але, безумовно це є приклад «якісної пропаганди». Тобто, пропаганди, яка за численними цілком справедливими тезами приховує потрібний автору пропагандистський посил.

Вказуючи на цілком справедливі проблеми української армії та держави, Рьопке веде у досить дивну площину. Мовляв, одна з проблем – витрата ресурсів на далекобійні дрони, «ефективність яких переоцінена».

Особливо цікаво читати це все на тлі однієї з найуспішніших операцій України проти російського експорту нафти. Зокрема, мова про те, що СБУ і Сили безпеки та оборони уразили порт «Новоросійськ» – другий за величиною центр експорту нафти у рф. І результати цієї операції уже загальновідомі - порт практично припинив роботу, знищено 2% світових потужностей з транзиту нафти, а також миттєво відреагували на це світові ціни.

Показовими є кілька моментів. Українські дрони «винесли» російську ППО С-400, а потім українські ракети «винесли» російський термінал. Тобто, все це зроблено суто українськими засобами, на які жодні зовнішні «партнери» вплинути не можуть.

І тут ми приходимо до українського, європейського та американського розуміння російсько-української війни, яке, як показує практика, суттєво різниться. Чи можна було «виносити» російські НПЗ та термінали 2022 року? Очевидно, можна було б, але тоді в України для цього не було власних засобів. Вони були у «західних партнерів», але партнери не хотіли це навіть обговорювати.

Для «партнерів» російсько-українська війна - це засіб ослаблення росії та засіб примусу її до нових домовленостей та поступок українськими руками. Українці мають гинути на фронті, стримуючи російську навалу, росіяни мають витрачати все більше і більше ресурсів, і, зрештою, все це має десь і якось завершитись, після чого буде нове «перезавантаження» з росіянами. Що буде з Україною – нікого особливо не обходило.

Головне – не давати Україні занадто потужних засобів, бо ще «не дай боже» переможе росіян, а що тоді? Розпад імперії, «геополітична катастрофа», доля ядерного арсеналу. Ні, нехай краще виснажують один одного, для чого Україні буде надаватися обмежена допомога. Обмежена у кількості, дальності і спроможностях. І головне, аби все це не зачіпало російський експорт нафти, бо зростання цін на нафту нікому не потрібне.

Зрозуміло, що реальний, а не декларативний підрив російського експорту нафти 2022 року уже б поставив росіян в умови, коли треба було шукати вихід з війни. Не зважаючи на бажання російського бункерного психопата. Але це явно не входило у плани «західних партнерів». І не входить досі.

Той факт, що Україна може дієво впливати на світовий ринок нафти, очевидно, вибішує на Заході багатьох. Для них це значно неприємніше за будь-які російські злочини, теракти та геноцид. Зрозуміло, що Україна має повернутися до «встановлених партнерами правил гри», які, зрештою, мають призвести її до капітуляції і «перезавантаження відносин» з росіянами. Власне, лише лінивий не говорить зараз про це «перезавантаження».

Зрозуміло, що Україна має грати за власними правилами, а не чужими. Все просто. Єдина причина, чому росіяни можуть продовжувати активну агресію проти України – у них досі до біса грошей, які вони одержують, переважно, за рахунок нафти, шляхів вивезення якої у них не так щоб і багато. Підірвавши ці шляхи 2022 року, було б врятовано багато життів, але не це входило у плани «західних друзів» України, і ми повинні це розуміти.

Лише окремі, близькі територіально до російського монстра держави, мають іншу позицію. Більш віддалені держави продовжують «хитрі ігри» і маніпуляції, смисл яких полягає у тому, щоб ослабити росіян коштом українців, і потім знову з ними «подружитися» на вигідних умовах, не маючи при цьому для себе жодних ризиків у вигляді коливання цін на нафту.

Джерело: glavcom.ua