Переважна кількість українських чиновників працюють за російським наративом (Відео)

На жаль, є щире переконання, що надто багато представників української влади не просто почули відомий російський наратив «Нема війни між росією і Україною, є війна між НАТО і рф на території України». Вони керуються ним у роботі та житті.

І дійсно, якщо що це не війна за існування рідної країни, а якійсь сторонній збройний конфлікт, якщо родичі та близькі більшості можновладців не воюють на фронті, то для них та наближених бізнесменів відкривається чудова можливість заробити шалені гроші на цій «чужій» війни.

А що, весь світ наживається — подивиться, скільки іноземних комплектуючих у тих ракетах та безпілотниках, що нас атакують! — то чому їм не можна?

І мова не про всіх представників влади, а про кількість аморальних ділків, але достатніх, щоб впливати на загальну картину.

Якщо підійти вдумливо, то стає повністю зрозумілим механізм тих явищ, які обурюють наше суспільство.

Наприклад, ситуація з вкрай незадовільним захистом енергетичних об’єктів від повітряних атак. Ще на початку цього чергового «Великого Будівництва» писалось про про вади загальної концепції, точніше, її повну відсутність. Бо не було проаналізовано результати ворожих атак, не були розроблені фахові обов’язкові технічні умови для побудови укриттів, відповідно, не були розроблені типові конструкції для захисту об’єктів різних видів.

Гірше того, відразу проявилася ганебна тенденція, коли потенційним переможцям тендерів на будівництво захисних споруд пропонувалося погодитися на відкат, якій складав від 30% до 50%. Як наслідок, дійсно професійні будівельники відмовлялися від участі у тендерах, тому що за гроші, які залишалися, вони не могли будувати ефективні споруди. За справу бралися «шабашники», тому деякі трансформатори в нас просто завалені габіонами або навіть мішками з піском. Це підходить для захисту пам’ятників, які міцні і не горять, а от трансформатори спалахують, як бенгальські свічки.

На сьогодні нашу енергетику багато у чому рятують акумуляторні системи, що надали західні партнери, вони виконують функцію балансуючих потужностей. Але можливості цих систем не безмежні.

Так само відбувається і у виробництві наших безпілотників та ракет. Якщо у пріоритеті бажання заробити на «чужій» війні, то панує не системність, а конкуренція, причому, конкуренція нечесна, де головним чинником є не досконалість конструкції, а близькість до недоброчесних можновладців і готовність працювати по їхнім «понятіям». Тому знов таки відсутній аналіз бойового застосування ракет та дронів, їхньої ефективності. Майже відсутнє належне масштабування вдалих конструкцій, навчання і обмін бойовим досвідом.

У ЗМІ регулярно з’являється інфа, що на складах лежить велика кількість безпілотників, які війська не хочуть отримувати. Бо вони або застарілі за характеристиками, або неякісні, або потребують доопрацювання у бойових частинах. Але гроші за їх виробництво заплачені, ділки щасливі, а у звітності в нас дійсно виникає надлишкова кількість озброєння, якою можна торгувати.

З приходом Мадяра до керівництва СПС ситуація почала помітно покращуватися. Але ж Мадяр — не ОП, не Генштаб, не Кабмін, він не має повноважень впливати на наш ВПК у цілому.

Загалом, головним фактором у сучасній Україні, який поступово підточує нашу спроможність протистояти агресії, є фатальне протиріччя між тими, для кого ця війна своя настільки, що вони допомагають фронту чим можуть, і тими, хто цинічно мародеріть на спільній біді.

Свого часу був шок від представників «молодої команди Черновецького». Ці енергійні діячі нового політичного покоління були абсолютно переконані, що треба заробити (вкрасти) якомога більше. Щоб потім, коли влада поміняється, відкупитися від наступників, продовжити заробляти (красти) і залишатися «господарями життя». На жаль, саме так здебільшого і сталося.

Але ж зараз ситуація принципово інша. Якщо недоімперія зможе підкорити Україну, то вона прирівняє нулю тут усіх помітних: і тих, хто боронив Україну, і тих, хто діяв за російським наративом про «війну між НАТО і рф». Якими ж треба бути тупими і самовпевненими, щоб не розуміти цього?

До речі, хочеться підтримати Юрія Касьянова не тільки тому, що він доброволець, бойовий офіцер, успішний конструктор і організатор виробництва. А ще й тому, що він протистоїть системі, бо віддає заради перемоги своє, а не заробляє на війні, як йому намагаються закинути його переслідувачи, мабуть, орієнтуючися на самих себе.

За матеріалом Олександра Кочеткова, facebook.com

P.S.