Судді, де вироки по справам Коломойського, Насірова, Грінкевича, Шаповалова і Кулініча?

У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України закону про надання повноважень генеральному прокурору України по контролю над антикорупційними органами — НАБУ та САП — в українському суспільстві активізувалося питання ефективності антикорупційних органів.

Мовляв, а де покарані та засуджені топ-корупціонери? В першій частині нашого розслідування ми досліджували, де застрягли справи Тетяни Крупи, Миколи Тищенка, Максима Степанова та Всеволода Князєва.

В другій частині ми дізнались, на якій стадії знаходяться справи інших гучних топ-злочинців: олігарха Ігоря Коломойського, ексголови ДФС Романа Насірова, львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, колишнього заступника міністра оборони В’ячеслава Шаповалова, а також агента фсб в структурі СБУ, зрадника Олега Кулініча. Спойлер — по деяких взагалі питання, чи побачимо ми вирок. Але в цілому тенденція одна й та сама — в більшості випадків гальмуються справи не на етапі слідства, а вже тоді, коли вони потрапляють в українські суди. 

Як Ігор Гринкевич організував банду для грабунку ЗСУ на 1 млрд грн

Прізвище Гринкевич сьогодні мабуть відоме по всій Україні і фактично стало уособленням корупції на війні. У січні 2023 року український підприємець зі Львова Ігор Гринкевич вирішив створити злочинну організацію, метою якої було б системне збагачення на поставках товарів українській армії. Контролюючи три компанії, що вже виконували державні замовлення для Міністерства оборони України в 2022 році, та, відповідно, розуміючи, що це стане базою для довіри чиновників, Гринкевич разом зі своїм сином Романом, який на той момент мав налагоджені зв’язки у департаменті ресурсного забезпечення МОУ, вирішив ще раз використати свої компанії для того, аби поставити війську неякісний одяг та військову форму, заволодівши таким чином грошима Міноборони. 

Тож, в його схемі взяли участь три компанії: ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», директором якої був Володимир Тимків, давній товариш Гринкевича, ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» та її директор Віктор Кузьмінський, а також ТОВ «БАМ», керівником якого виступав син Ігоря Гринкевича Роман Гринкевич. 

Ці три компанії 21 лютого 2023 року підписали з Міноборони одразу 23 договори про постачання військової форми українській армії на понад 1,5 млрд грн. Для того, аби замість якісного товару поставити бракований та дешевий, Кузьмінський, Тимків та Роман Гринкевич вносили у документацію для Міноборони неправдиву інформацію про якість товару, який в реальності не відповідав заявленим вимогам. А для того, аби у військових частинах не було проблем з прийняттям одягу, Ігор Гринкевич визначав для Андрія Колотила, ще одного учасника злочинної організації, роль та функцію представника всіх трьох компаній, який мав би вирішувати всі «проблемні питання»  на місці.

 Хто брав участь у схемі Ігоря Гринкевича по розкраданню грошей Міноборони. Інфографіка Blackbox OSINT

В результаті за даними Державного бюро розслідувань Гринкевич та група його спільників «нагріли» Міноборони на 1 млрд 176 млн грн. В жовтні 2023 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження № 62023000000000876 стосовно поставок неякісної форми для ЗСУ.

В листопаді 2023 року правоохоронці провели обшуки в департаменті ресурсного забезпечення Міноборони, військовій частині та на митному посту «Чайки», де вилучили документи щодо держзакупівель, довіреності, зразки продукції для експертизи, а також частину товарів, які фірми Гринкевича вже відзвітували як поставлені та за які отримали оплату. В той же день, було проведено обшуки в компаніях, підконтрольних Гринкевичу та його родині, а також вилучено їхнє майно.

В січні 2024 року Ігорю Гринкевичу, його сину Роману, а також Володимиру Тимківу, Віктору Кузьмінському та Андрію Колотило слідчі повідомили про підозру у шахрайстві в умовах воєнного стану, пов’язаних із постачанням неякісної форми для ЗСУ на майже 1 млрд гривень. У відповідь на це Міноборони розпочало процедуру розірвання контрактів з компаніями родини Гринкевичів. 

На сьогодні всі фігуранти справи знаходяться в СІЗО. Спочатку суди визначили для них розмір застави у 500 млн грн для кожного, але з кожним рішення про продовження їм строку арешту суди все зменшують і зменшують їм розмір застави. Наприклад, на судовому засіданні 5 травня 2025 року суд продовжив строк тримання під вартою Романа Гринкевича до 3 липня 2025 року та встановив новий розмір застави — вже 202,876 млн грн замість початкових 500 млн грн. Володимиру Тимківу суд зменшив заставу взагалі до 75,7 млн грн, Віктору Кузьмінському — до 90,84 млн грн, а Андрію Колотилу — до 60,56 млн грн. 

Роман Гринкевич в залі суду. Фото: Радіо Свобода

В січні 2024 року суд також заарештував 34 гривневі, 16 доларові, 15 євро та 1 рахунок у польських злотих у трьох компаній, які були залучені до шахрайських махінацій Гринкевичів — ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл», ТОВ «Сітіград» та ТОВ «БАМ». Крім того, був накладений арешт на 2 квартири, 4 земельні ділянки площею майже 3 гектари, житловий будинок та гаражний бокс, що належать дружині Ігоря Гринкевича — Світлані. 

А 19 січня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва наклав арешт ще й на корпоративні права 22 компаній, що були пов’язані з аферою Гринкевичів, а також наклав арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном цих компаній. А це — комплекс дорожнього сервісу на трасі Київ-Чоп, столярний цех, пилорама, будівля прохідної, будівлі складу, будівля трансформаторної підстанції, будівля ремонтно-механічної майстерні, будівля відпочинкового комплексу загальною площею 1206,8 квадратних метрів, а також будівля хлораторної та насосної. 

Загалом суди рядом рішень заарештували у Гринкевича 7 елітних автівок, 17 земельних ділянок, 3 житлові будинки, 10 квартир, 17 об’єктів нежилої нерухомості, 66 рахунків у різних банках, а також корпоративні права 22 компаній. І це лише в Україні. Крім того, були заарештовані квартира, будинок і 9 земельних ділянок Гринкевичів у Чехії. 

Як Ігор Гринкевич намагався відкупитись за пів мільйона доларів США

Дізнавшись, що проти нього відкрито кримінальне провадження та вилучене і заарештовано майно, Ігор Гринкевич вирішив дати хабар аби повернути собі це майно та «зам’яти» справу. Для цього він дізнався номер телефону заступника керівника слідчого відділу ДБР та написав йому у месенджер Signal наступне повідомлення: «Доброго дня. Я від спільних друзів. Коли можна набрати?».

Зателефонувавши йому, Гринкевич запропонував зустрітися. Того ж дня близько 14:00 він зустрівся із заступником керівника слідчого відділу ДБР на заправці «WOG» на Севастопольській площі у Києві. Під час розмови він попросив, щоб той та інші працівники ДБР допомогли повернути вилучене майно його компаніям. Але правоохоронець, усвідомивши, що Гринкевич діє незаконно, після цієї зустрічі подав рапорт про злочин до слідчих органів. 

25 грудня 2023 року Ігор Гринкевич знову написав у Signal заступнику керівника слідчого відділу ДБР: «Христос Народився. Коли бачимось?», але відповіді не отримав. В цей же день ДБР вже відкрило ще одне кримінальне провадження щодо Гринкевича КП № 62023000000001135 за спробу передачі неправомірної вигоди.

Через два дні Гринкевич зателефонував йому через Signal, у відповідь отримавши повідомлення: «Доброго дня, не зручно розмовляти, пишіть». Після цього, отримавши від Гринкевича повідомлення: «Доброго. Мав зустріч з нашими друзями, все пояснили, готовий на завтра зустрітись. Якщо ок — напишіть де і коли. Дякую». Тож вони домовилися про наступну зустріч на 28 грудня 2023 року на тій самій заправці «WOG». На той момент співробітник ДБР вже діяв під контролем правоохоронців. 

Під час зустрічі Ігор Гринкевич повідомив співробітнику ДБР, що готовий передати йому 500 тисяч доларів хабара за сприяння у поверненні вилученого майна його компаніям. 29 грудня 2023 року вони домовилися провести зустріч у кафе «VERY TASTY CAFE» на вулиці Симона Петлюри, 5 у Києві, під час якої Гринкевич передав заступнику керівника слідчого відділу ДБР хабар у розмірі 500 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 29 грудня 2023 року становить 18 991 200 гривень. Після передачі грошей Ігоря Гринкевича затримали на місці.

30 грудня 2023 року йому офіційно повідомили про підозру, а передані гроші співробітнику ДБР вилучили. Суд обрав запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 429,44 млн гривень. З метою забезпечення конфіскації майна суд наклав арешт на 5 його квартир, 7 земельних ділянок та гаражний бокс. 

Вже 8 липня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо передачі хабаря був переданий прокуратурою до Шевченківського районного суду Києва. І вже більше року триває судовий розгляд цієї справи. 

Що стосується збагачення на поставках неякісної форми для ЗСУ, то по цьому провадженню обвинувальний акт надійшов до Солом’янського районного суду міста Києва тільки 15 січня 2025 року. Тож по цій справі також тривають судові засідання. 

Як замміністра оборони В’ячеслав Шаповалов поставив ЗСУ неякісні бронежилети, нагрівши державу на майже 1,5 млрд грн

Зависла без вироку справа ще одного розкрадача майна української армії — В’ячеслава Шаповалова, колишнього заступника міністра оборони України, відповідального за закупівлі та постачання, якого звинувачують у розтраті державних коштів і постачанні неякісного військового спорядження, що завдало збитків державі на 1,4 мільярда гривень. 

Разом із ним у справі фігурують Богдан Хмельницький, колишній керівник департаменту держзакупівель Міноборони (попередник Максима Гриценка), та Олександр Фидина, тодішній начальник управління контролю якості. Попри серйозність звинувачень і зібрані докази, кримінальна справа, розпочата ще у 2022 році, досі не дійшла до суду. Чому так сталося і де застрягло розслідування?

У лютому 2023 року В’ячеславу Шаповалову повідомили про підозру в кримінальному провадженні №62022000000000370 від 9 червня 2022 року. Слідство вважає, що він разом із Хмельницьким та Фидиною організував схему, яка підірвала обороноздатність України та призвела до величезних фінансових втрат. 

Так, у серпні 2022 року Міноборони уклало договір із турецькою компанією DEMI GRUP ENERJI на постачання бронежилетів за 26,4 мільйона доларів США (приблизно 970 мільйонів гривень на той час). Гроші заплатили, але товар так і не надійшов, що завдало державі матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Частина бронежилетів, пластин та заххисного спорядження, які все ж поставили за іншими контрактами, виявилися непридатними для бойового використання. Судово-балістичні експертизи показали, що вони не відповідали заявленому класу захисту NIJ IV.

Крім того, слідство виявило завищення цін, відсутність технічної документації, недотримання стандартів і повну відсутність контролю якості — усе це входило до зони відповідальності Шаповалова.

Військові частини, командування сил логістики та керівництво Міноборони неодноразово повідомляли Шаповалову про невідповідність спорядження та ризики його використання. Проте він не вживав жодних заходів, щоб виправити ситуацію чи притягнути до відповідальності недобросовісних постачальників. Про це, наприклад, у своєму допиті заявив керівник на той час Центрального управління контролю якості Міноборони Олександр Фидина. За його словами, договори на постачання не містили обов’язкових положень щодо контролю якості товарів, його управління не долучали до погодження цих документів, і він неодноразово інформував про ці проблеми самого Шаповалова — однак безрезультатно.

Більше того, його підлеглі, як то Богдан Хмельницький, навпаки після підписання договорів організував попередню оплату, а потім усунув контроль якості. У результаті ЗСУ отримали непридатне спорядження на суму 222 мільйони гривень.

Загальна ж сума збитків, за даними слідства, сягає 1,407 мільярда гривень. Ці дії не лише залишили українських військових без належного захисту під час повномасштабної війни, а й серйозно підірвали боєздатність армії.

Де зависла справа замміністра оборони Шаповалова 

Розслідування почалося ще в червні 2022 року, але підозри трьом фігурантам вручили тільки на початку 2023 року. 2 лютого 2023 року Печерський районний суд Києва відправив Шаповалова під варту з можливістю внесення застави у розмірі 402,6 мільйона гривень. Хмельницького заарештували лише через півроку — 11 жовтня 2023 року. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді арешту з можливістю внести заставу у розмірі 120,78 мільйонів гривень. 

Проте, у СІЗО він перебував недовго: 22 березня суд відмовив у подальшому продовженні арешту Хмельницького: мовляв, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено ще 18 січня 2024 року, а це означає, що «обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою» відсутні. Що є дуже дивним рішенням, бо за досудовим розслідуванням йде ще судове. Тим не менш, у травні 2024 року ЗМІ повідомили, що Хмельницький вийшов із СІЗО після внесення застави.

Олександр Фидина отримав підозру останнім — тільки 16 січня 2024 року, за два дні до завершення досудового розслідування. 22 січня суд застосував для нього цілодобовий домашній арешт. 19 березня арешт продовжили до 17 травня 2024 року. І після цього жодної інформації про зміну запобіжного заходу чи подальший хід справи немає.

 В’ячеслав Шаповалов в залі судових засідань. Фото: Суспільне

Так само останнє відоме рішення у справі В’ячеслава Шаповалова датоване 2 квітня 2024 року — відтоді жодних змін у запобіжному заході чи нових клопотань не було. За даними BlackBox OSINT, він досі перебуває під вартою, але справа не рухається до суду.

Як вже було вказано 18 січня 2024 року слідство завершило досудове розслідування, визнавши зібрані докази достатніми для передачі справи до суду. Однак станом на липень 2025 року — через півтора року після завершення розслідування — справа так і не дійшла до судового розгляду. Жодних нових рішень щодо зміни запобіжних заходів для Шаповалова, Хмельницького чи Фидини після весни 2024 року немає. Як немає жодних даних щодо судових засідань по розгляду справи по суті, що дуже насторожує — чи не вдалось їм «порішати» питання зі слідчими та суддями, які тепер гальмують цю справу? 

До цієї думки схиляє і той факт, що попри серйозність звинувачень, правоохоронці не заарештували жодного рухомого чи нерухомого майна Шаповалова. Слідчі вилучили лише зразки неякісного спорядження та документацію. Де поділися гроші, отримані через схему, і як держава компенсуватиме збитки на 1,4 мільярда гривень, якщо майно не заарештоване? 

Ця справа мала б стати прикладом швидкого правосуддя, адже йдеться про корупцію в Міноборони під час війни. Більше того, це справа про розкрадання грошей армії в найскладніші для неї часи — в перші місяці повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли армія була найбільш вразливою та найбільше потребувала підтримки. Збитки на 1,4 мільярда гривень — це не просто цифри. Це тисячі неякісних бронежилетів, які не захистили українських військових. Це втрачені кошти, які могли піти на озброєння чи підтримку фронту.

Однак, в реальності ця справа створює небезпечний сигнал для інших корупціонерів: можна наживатися на армії під час війни й уникнути покарання.

Як Олег Кулініч зраджував Україну на користь фсб і чому його справа досі без вироку

Олег Кулініч, колишній начальник Головного управління СБУ в АР Крим, став символом зради в українських спецслужбах. Його затримали у липні 2022 року за підозрою в державній зраді та роботі на російську розвідку. Слідство вважає, що Кулініч, відомий у ФСБ під псевдонімом «Котигорошко», передавав росіянам секретну інформацію, саботував оборону України та сприяв вторгненню рф. Попри гучне затримання та вагомі докази, справа Кулініча, яка тягнеться вже три роки, досі не дійшла до вироку. 

Служба безпеки України та Державне бюро розслідувань звинувачують Олега Кулініча у державній зраді, шпигунстві та участі в злочинній організації, створеній фсб рф. У 2019–2022 роках Кулініч систематично збирав і передавав російським спецслужбам державні таємниці: він повідомляв про кадрові призначення в СБУ, стан оборони України та оперативну діяльність спецслужби. Ці дані він передавав через свого куратора — Володимира Сівковича, колишнього заступника секретаря РНБО, який із 2014 року переховується в москві та координує агентурну мережу фсб в Україні.

Відомо, що у період 2019–2022 років Кулініч, діючи за вказівкою Володимира Сівковича, впливав на кадрові рішення в керівництві СБУ — зокрема щодо змін у штатній структурі. Цими діями він сприяв підривній діяльності росії проти України. У 2021 році Кулініч проводив навчання у Херсонській області, які, за версією слідства, прикривали збір розвідувальної інформації для майбутнього наступу рф. Кулініч не лише сам шпигував, а й схиляв інших українців до роботи на ФСБ. Через завербованих осіб він збирав дані про вищих посадовців України та діяльність СБУ, які потім передавав росіянам.

Але найтяжчий епізод його підривної діяльності стався, власне, 24 лютого 2022 року. О 01:03 у службовому чаті «Element» Кулініч отримав повідомлення про плани вторгнення російських військ із окупованого Криму. Пізніше, у чаті «Штаб», після радіоперехоплення, він дізнався, що наступ заплановано на 04:00. Замість того, щоб негайно повідомити керівництво СБУ, Кулініч доручив підлеглому лише порахувати техніку, свідомо приховавши критичну інформацію. Це дозволило росії успішно розпочати вторгнення та окупувати значну частину України.Слідство кваліфікує дії Кулініча як державну зраду за статтею 111 Кримінального кодексу України, та як шпигунство (стаття 114 ККУ) і участь у злочинній організації (стаття 255 ККУ). Кримінальне провадження №62022080020000039 по факту зради Олега Кулініча була відкрита 3 березня 2022 року, але затримали його лише 16 липня 2022 року. 18 липня Шевченківський районний суд Києва відправив його під варту без права застави. 4 серпня суд арештував його квартиру та паркомісце, заборонивши розпоряджатися чи відчужувати це майно.

 Співробітники ДБР затримують Олега Кулініча. Фото: Державне бюро розслідувань

Слідство пройшло достатньо швидко — вже 5 квітня 2023 року прокурор визнав зібрані докази достатніми для обвинувального акту. Того ж дня Кулінічу та його адвокатам відкрили доступ до матеріалів справи. До 29 червня 2023 року захист ознайомився з документами, після чого 3 липня 2023 року обвинувальний акт передали до Печерського районного суду Києва. 

З того моменту справа вже два роки слухається у суді, і поки що не видно кінця. Останне засідання відбулось 16 липня. За даними BlackBox OSINT, захист Кулініча постійно подає клопотання то про зміну запобіжного заходу, то про відвід суддів, чим значно гальмує судовий процес. 

Так, у квітні 2025 року захист Кулініча подав суду клопотання громадянина США Джеймса Патріка Бредлі, який просив відпустити Кулініча під його особисту поруку. Суд відхилив цю пропозицію, а також усі інші спроби замінити арешт на домашній арешт чи заставу. 30 квітня 2025 року адвокати вимагали відводу колегії суддів, але суд відмовив і в цьому. Все це, зрозуміло, забирає час і відволікає суд від розгляду справи по суті. Тож, невідомо, з таким успіхом коли українці почують вирок людині, що всіляко сприяла росіянам в окупації півдня України. 

Як Роман Насіров обікрав державу на мільярди і досі уникає покарання

Роман Насіров, колишній голова Державної фіскальної служби у 2015–2018 роках та народний депутат України, уже понад десять років фігурує в антикорупційних скандалах, але досі не покараний за свої злочини. Його звинувачують у сприянні злочинним схемам, які завдали державі збитків на мільярди гривень. Дві ключові справи — незаконне розстрочення податкових боргів для компаній нардепа Олександра Онищенка та хабарі за повернення ПДВ фірмам бізнесмена Олега Бахматюка — тягнуться роками без вироків. Як результат — Насіров досі на свободі, а його спільники спокійно живуть за кордоном. 

У 2017 році Насірова затримали за зловживання владою в інтересах народного депутата Олександра Онищенка. Слідство вважає, що він допомагав Онищенку ухилятися від сплати податків, що завдало державі збитків на 2,019 мільярда гривень.

Олександр Онищенко, будучи нардепом у 2013–2016 роках і заступником голови енергетичного комітету, створив злочинну організацію для незаконного збагачення. Він контролював компанії-оператори спільної діяльності з «Укргазвидобуванням» — «Надра Геоцентр», «Фірма Хас» і «Карпатнадраінвест». Ці фірми продавали газ за заниженими цінами фіктивним компаніям, а потім перепродавали його за ринковою вартістю, виводячи прибуток в обхід бюджету.

У січні–травні 2015 року ці компанії подали заяви на розстрочення податкових боргів. Тодішній голова ДФС Ігор Білоус розстрочив їм 103 мільйони гривень. Після призначення Насірова головою ДФС у 2015 році Онищенко залучив його до схеми. Насіров, за версією слідства, без законних підстав надавав розстрочення податкових боргів цим фірмам, дозволяючи уникати сплати рентної плати за надра.

Насіров наказав керівникам податкових управлінь у Харківській, Полтавській і Дніпропетровській областях видавати позитивні висновки для компаній Онищенка, незалежно від їхнього фінансового стану. У 2015–2016 роках ці фірми подавали фіктивні заяви, посилаючись на загрозу банкрутства, але не надавали потрібних документів — актуальної фінзвітності чи планів покращення стану. Вони навіть приховували вже отримані розстрочення, щоб уникнути штрафів.

 Олександр Онищенко і Роман Насіров

Насіров не лише схвалював ці заяви, а й фальсифікував дати рішень, щоб приховати прострочення платежів. У грудні 2015 року він без погодження Мінфіну переніс строки сплати розстрочених боргів за межі бюджетного року. З травня 2015 року по березень 2016-го він розстррочив рентні платежі на 2,019 мільярда гривень.

У лютому 2017 року НАБУ затримало Насірова в лікарні «Феофанія», побоюючись його втечі. 7 березня Солом’янський суд відправив його під арешт із заставою 100 мільйонів гривень. 16 березня його дружина внесла заставу, після чого Насіров вийшов на свободу. Згодом суди поступово зменшували заставу — аж до 27 мільйонів гривень станом на вересень 2024 року. Фантастично, але з кожним зменшенням застави дружині Насірова повертали різницю. Які ж у нас все ж таки турботливі суди.10 листопада 2017 року САП передала обвинувальний акт до суду. Справа слухається вже майже 8 років, і от нарешті дійшла до стадії судових дебатів, як 9 квітня 2025 року Насіров не з’явився на судове засідання, заявивши, що «мобілізувався» до ЗСУ. Після розголосу наказ про призов скасували і відкрили службове розслідування, а 24 квітня 2025 року Вищий антикорупційний суд України знову взяв Насірова під варту, призначивши йому заставу у 40 мільйонів гривень. При цьому прокурор не вимагав стягнути попередню заставу у 27 мільйонів у дохід держави, тож Насіров просто доплатив ще 13 мільйонів, і 9 травня 2025 року знову вийшов на свободу під особисті зобов’язання. Наступне судове засідання заплановане на 12 серпня 2025 року о 15:00, але хто знає, до чого ще звернеться колишній голова ДФС, аби уникнути покарання. 

Що стосується Олександра Онищенка, головного вигодонабувача схеми, то він, як і герой іншого нашого розслідування — депутат від партії «Європейська Солідарність» Андрій Риба, втік до Німеччини в 2017 році, де отримав резидентство і досі не екстрадуваний. Його справа фактично «зависла». 

Як суди сприяють Роману Насірову, який отримав більше 700 млн грн хабаря від Олега Бахматюка 

У 2022 році Насірову висунули нову підозру — у отриманні неправомірної вигоди за незаконне відшкодування ПДВ компаніям бізнесмена Олега Бахматюка. Слідство стверджує, що він отримав 722,7 мільйона гривень неправомірної вигоди за повернення 3,244 мільярда гривень ПДВ.

Схема працювала так: Насіров, за пособництва свого радника Олександра Костенка, надавав переваги фірмам Бахматюка — ULF Trade AG і Avonex Limited. Їхні заявки на відшкодування ПДВ вносили до списків ДФС раніше за інших, порушуючи черговість. Це дозволяло Бахматюку отримувати гроші швидше, ніж іншім компаніям.

Хабарі передавали через складну мережу офшорів. Гроші з компаній Бахматюка йшли на фіктивні фірми (Ktonel Holdings Limited, Ipson Holdings Limited, Lazer Plus Limited, Shellrock Sales Inc, Sanda Commerce LLP), а потім надходили на рахунки компаній, пов’язаних із Насіровим, його тестем Олександром Глімбовським і Костенком — RN Group Limited, Lamagan Ventures Limited і Newline Leader Ltd.

Так, наприклад, у серпні 2015 року Насіров організував відшкодування ПДВ на 546,85 мільйона гривень. За це він отримав 5,6 мільйона доларів (123,2 мільйона гривень за курсом НБУ), які надійшли на рахунок RN Group Limited, підконтрольної йому. У період з грудня 2015 року по лютий 2016 року Насіров повернув фірмам Бахматюка 2,697 мільярда гривень ПДВ. За це йому перерахували 21 мільйон євро (599,5 мільйона гривень), які розподілили між Lamagan Ventures Limited (тестя Насірова) і Newline Leader Ltd (Костенка).

У жовтні 2022 року Насірову повідомили про підозру за хабарництво. Суд обрав арешт із заставою 523 мільйони гривень, яку згодом також зменшували — це, здається, така стала судова практика в Україні — кожні два місяці зменшувати розмір застави для корупціонерів, аби в якісь момент вони змогли її заплатити і вийти на свободу. Тож 24 травня 2024 року Насірова звільнили з-під варти по цій справі після внесення застави 55 мільйонів гривень — тобто в 10 разів менше, ніж було визначено спочатку. Тож тепер він має лише заборону виїзду за межі Київської області та обов’язок носити електронний браслет. 

2 лютого 2023 року НАБУ завершило розслідування, а 24 травня 2023 року справу передали до Вищого антикорупційного суду. Тож, вже більше двох років ця справа також «висить» у суді безрезультатно. Не виключено, що знаходження Насірова на свободі завдяки доброті суддів, що зменшили йому розмір застави зі 100 млн грн до 27-ми у справі Онищенка та із 523 до 55 мільйонів грн у справі Бахматюка, дозволяє йому краще впливати на хід справи в його інтересах. Крім того, варто зазначити, що по справі Бахматюка не має жодної інформації про арешт майна Насірова, що ставить під сумнів можливість відшкодування державі збитків у 3,244 млрд грн, завданих діями Насірова. 

Вочевидь, ускладнює встановлення справедливості і той факт, що і Онищенко, і Бахматюк втекли з України та переховуються закордоном. За всі ці роки українська правоохоронна система не спромаглась розшукати їх та екстрадувати до України. 

Тож таким чином Роману Насірову, вперше затриманому ще у лютому 2017 року, з того часу успішно вдається уникати вироку суду, що робить з нього буквально  уособлення безкарністі топ-корупціонерів в Україні. Його схеми коштували Україні 5,263 мільярда гривень — це гроші, які могли піти на армію, відбудову чи соціальні потреби — такі важливі видатки під час війни. Але маємо Насірова на свободі і справи, що роками тягнуться у суді.

Як Ігор Коломойський розкрадав мільярди і замовляв убивство, але ніяк не дочекається вироків

Ігор Коломойський, один із найвпливовіших олігархів України, роками вважався недоторканним. Його ім’я асоціюється з контролем над медіа, банками та нафтовими компаніями, але з 2023 року він став головним фігурантом двох гучних кримінальних справ. Перша — про розкрадання майже 5,9 мільярда гривень із «Укрнафти» та «ПриватБанку». Друга — про замовне вбивство адвоката Сергія Карпенка ще у 2003 році. Попри затримання, арешт майна та обвинувачення, Коломойський залишається під вартою без вироків, а його справи повільно рухаються до судів. Чому правосуддя затягується, і чи стане цей кейс переломним для деолігархізації України?

У 2012–2021 роках, за даними слідства, Ігор Коломойський організував злочинну групу, яка привласнила 5,877 мільярда гривень із «Укрнафти», «ПриватБанку» та ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Він використовував підконтрольні компанії, фіктивні документи та банківські операції для розкрадання і легалізації коштів. 

Так, у 2013 році Коломойський через підроблені документи створив фіктивний борг: нібито він вніс 949 мільйонів гривень у касу «ПриватБанку», хоча насправді не робив цього, завдяки чому створив фіктивний борг частково державної компанії «Нафтохімік Прикарпаття» у розмірі 600 млн грн. У 2020 році за цими підробками він вимагав повернення «боргу», і в результаті підприємство перерахувало 572,2 мільйона гривень на рахунки в IBOX Bank і «Конкорд». Далі Коломойський легалізував ці кошти, конвертувавши їх у 25,5 мільйона євро та переказавши на рахунки закордонних компаній у США, Великобританії, Франції та Швейцарії під виглядом оплати за юридичні послуги.

Схожу схему він провернув і з «Укрнафтою», вивівши з неї 1,6 млрд грн. Коломойський через підконтрольний менеджмент укладав фіктивні договори з компаніями, такими як «Карпатське управління геофізичних робіт» і «Гефест Альянс», на геофізичні дослідження, які не виконувалися. На підставі підроблених актів «Укрнафта» перераховувала сотні мільйонів гривень на рахунки цих фірм, які потім виводили через «ПриватБанк» і «Реал Банк».

Звинувачується також олігарх і в привласненні коштів «ПриватБанку» у розмірі 2,06 млрд грн. Коломойський із спільниками використовував підконтрольний на той момент йому банк для фіктивних фінансових операцій. Вони оформлювали безготівкові перекази як готівкові внески, створюючи видимість законних надходжень. Кошти перекидали між підконтрольними фірмами, а потім акумулювали на рахунках Коломойського.

Але найбільш обурливою справою Коломойського є справа про замовне вбивство. У 2003 році Ігор Коломойський замовив убивство адвоката Сергія Карпенка, який представляв інтереси акціонерів ВАТ «Дніпроспецсталь». Конфлікт виник через загальні збори акціонерів, які, за словами Коломойського, завдали йому збитків на $2 мільйони, оскільки він контролював 33% акцій компанії.

4 липня 2003 року Коломойський зустрівся з Карпенком і його колегою Олегом Мігульовим у конференц-залі ТОВ «Сентоза Лтд». Він вимагав анулювати рішення зборів, погрожуючи фізичною розправою. Карпенко пообіцяв обговорити це з партнерами, але згодом відмовився виконувати вимоги. Розлючений Коломойський доручив своєму охоронцю Сергію Нікітіну організувати вбивство.

Нікітін звернувся до банди Віктора Синельщикова, відомої тяжкими злочинами. У липні 2003 року п’ятеро членів банди приїхали до офісу компанії «Фарго» в місті Дніпро, де працював Карпенко, але помилково напали на іншого співробітника, Ігоря Коваленка. 8 липня вони побили Коваленка трубою та молотком, залишивши його з тяжкими травмами.

Після невдачі Нікітін передав банді фото Карпенка та номер його авто. У липні–серпні банда стежила за Карпенком у Дніпрі та біля його дачі, але не наважилася атакувати через наявність в нього охорони. Однак, все ж таки вони виявили Карпенка у Феодосії, і 16 серпня 2003 року члени банди — Мамаєв, Синельщиков, Лекан, Лучинін і Чічін — напали на нього біля магазину. Карпенка вдарили ножами та металевим прутом у голову, груди й живіт. Його дружина, помітивши напад, підняла крик, що зірвало план. Карпенко вижив завдяки швидкій медичній допомозі.

2 вересня 2023 року Коломойського затримали за підозрою в розкраданні 572,2 мільйона гривень із «Нафтохіміка Прикарпаття» у рамках кримінального провадження №72023000410000034. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із заставою 509 мільйонів гривень.

 Ігор Коломойський на лаві підсудних. Фото: Грати

14 вересня 2023 року Коломойському висунули нову підозру, додавши епізоди з розкраданням 5,877 мільярда гривень («Укрнафта» та «ПриватБанк»). 15 вересня суд збільшив заставу до 3,891 мільярда гривень, але згодом, 18 липня 2024 року, зменшив її до 1,968 мільярда грн.

16 серпня 2024 року частину справи виділили в нове окреме кримінальне провадження №72024000410000019 для розслідування розкрадання 5,9 мільярда гривень. Через три дні, 19 серпня 2024 року, досудове розслідування завершили, відкривши матеріали для ознайомлення. З тих пір справа так і «висить» на стадії ознайомлення з матеріалами, так як суд не встановив строків для цього процесу. І це викликає подив, адже минув цілий рік, а справа не дійшла до судового розгляду. І невідомо, чи дійде, бо якщо немає строків, то Коломойський може ознайомлюватись з матеріалами справи бескінечно.

Що стосується справи про замовне вбивство, то підозру по цій справі Коломойському висунули 8 травня 2024 року. Через рік, 23 квітня 2025 року, обвинувальний акт по цій справи слідчі передали до Печерського районного суду Києва, з тих пір справа слухається у суді. 

Тож, попри резонанс і вагомі докази, справи Коломойського просуваються дуже повільно. Затягування справ Коломойського — тест для української правоохоронної та судової системи. Якщо такому впливовому фігуранту вдасться уникнути вироків, це підірве довіру до правосуддя та процесу деолігархізації. 

Джерело: blackboxosint.com

Читайте також:

50 прокурорів Хмельниччини на чолі з обласним прокурором оформили інвалідність. Напевно, і в інших областях не без ущербних...

"Правосуддя" по-українські... Князєва відпускають? Мільйон доларів у сейфі – не хабар....

Все життя крав?!.. Тижню не вистачить, щоб порахувати у Бені всю нерухомість, машини та судна

Кривавий бізнес... Міноборони купило у бізнесменів-вихідців з росії неякісних бронежилетів та форми на 3 млрд гривень. Фото. Відео

Щоб пам'ятати! Ще раз про Чонгар...