Перемовини... Картина виглядає добре, але вона явно неповна. Гойдалки ще будуть

Особи, які масово знепритомніли через ускладнення зі США, зараз масово непритомніють від ейфорії через повернення Трампа в сім'ю. Не бережете ви себе. Гойдалки ще будуть.

1. Картина виглядає добре, але вона явно неповна. Більше повноти буде після контактів Вашингтона із росіянами.

2. Не забуваємо, що матеріальною основою режиму припинення вогню є нездатність російської армії продовжувати ефективний наступ. Решта – декор. Ознаки кризи росіяни накопичуються, але потенціал далеко не вичерпаний.

3. Якщо ви трохи поглибитеся, легко знайдете підхід російської сторони в дусі «ніяких предметних розмов до виходу українських військ з Курської області».

Звільнення Курської області, з одного боку, є необхідною умовою для святкування 9 травня. Бо важко зображати велич у присутності імператора Сі та інших гостей, коли на твоєму задньому дворі окопався ворог.

З іншого боку – може бути «продано» російською владою своїм підданим як велика перемога, яка дає змогу розпочати розмови про припинення вогню. Як обґрунтування гнатимуть на одну аудиторію – гуманітарний аспект, «заради людей», на іншу «зараз ми каааак підготуємося до наступного етапу» тощо.

4. На місці росіян було б дуже дивно відмовити Трампу, особливо – на тлі такої одностайності за підсумками зустрічі США – Україна та орального перекидання «м'яча» на полі рф. До того ж сумнівно, що тезу про 30-денне перемир'я викотили без попереднього тестування у москві.

На досвідчений погляд, публічно буде позначено якусь форму згоди «рухатися у бік світу», але російські війська продовжуватимуть наступ, поки зможуть. Під приводом обговорення технічних деталей. Тобто, Україна і росія принципово за, Трамп глобально молодець, далі якісь дрібниці.

5. За наявності умов, технічно для рф було б зручніше розпочати режим 30-денного припинення вогню в середині квітня, щоб воно перекрило 9 травня, а потім намагатись зірвати його, звинувативши Україну.

Теоретично кремль може пограти і в разове продовження, якщо успіхи на фронті будуть скромними. Тобто, стартувати на початку квітня, напередодні 9 травня раз продовжитися, а далі за обстановкою.

6. Поточний розворот американської сторони зумовлений внутрішніми факторами, які стали реакцією – у тому числі – на стійкість українського суспільства. Українське суспільство не попливло, навіть зібралося до купи. І все це на тлі епопеї, яку у світі та в США багато хто сприйняв як явну несправедливість.

Розіграш сюжету «приборкання норовливого» - це комфортний вихід із клінчу для всіх.

7. Але осад залишився. І вся ситуація виглядає як велика та дорога помилка для США.

Історія з ядерною зброєю необоротна, її можна гальмувати через конфлікти та політичний тиск, але логіка всіма сприйнята.

Авторитет Вашингтона як надійного союзника вже дуже постраждав. Американські військові у дикому жаху від того, що відбувається.

Неважко передбачити реакцію монстрів ВПК. Бо в один клік підвісили не просто окремі контракти, а саму ідею опори на американські системи, хоч би якими передовими вони були. А також ідею кооперації із США.

8. Усі, хто залучений з 2014 р., легко знайдуть десяток ознак «це ж було вже». З поправкою на те, що зараз є мільярд нюансів. І тішитися категорично не варто.

Тому, конфлікт 28.02 не є катастрофою. Це шанс подивитися на світ без ретуші та зробити правильні висновки. У тому числі щодо дивансів, гремів, їхньої мотивації, а також їхніх обслуг в Україні.

У цій частині ще настане час спокійно розібратися. Зараз треба записати в книжечку, хто як поводився. Випукло позначилися цілі, де Україна – лише засіб їхнього досягнення, витратний матеріал. Більше людей почали розпізнавати риторику, символічні ритуали, намисто та дзеркальця, які намагаються обміняти на кров, землю та майбутнє.

Базово нічого не змінилося. Щиро хочете якнайшвидшого припинення вогню та гідного виходу з війни – весь фокус на підтримку фронту.

За матеріалом Олексія Копитько, facebook.com