Максимально стисло за підсумками дуже поганого закінчення лютого

За підсумком

1. Ні на хвилину не припускаю, що Трамп може сприяти миру між Україною та росією на справедливих умовах. Такого плану ніколи не було, немає і не може бути.

По-перше, тому, що росія не має жодної причини хотіти миру чи його домагатися.

По-друге, росія не піде ні на які компроміси щодо захоплених територій.

Тобто план Трампа передбачає фіксацію результатів прямої агресії росії проти України, а не закликає агресора до порядку і не повертає статусу кво.

Плюс до цього, мова обов'язково йтиме про обмеження військової могутності та чисельності військ України, про політичні поступки...

Не продовжуватиму далі, але здатися на милість ворогові ми могли і без Трампа.

При цих вступних договір про корисні копалини виглядає просто, як мародерство на полі бою, коли маркитанки обирали мертві тіла солдатів, стягуючи з покійників чоботи і шарячи по кишенях.

Платити за те, що нас підтримають під час зґвалтування, вважаю зайвим. Але не мені вирішувати.

2. Чи був зрив переговорного процесу результатом попередньої змови Трампа і Венса, щоб принизити і розчавити норовливого Зеленського? Чи Зеленський пішов на конфлікт навмисно, щоб зірвати підписання меморандуму?

Не думаю.

Думаю, що скандал у прямому ефірі був імпровізацією, конкурсом капітанів, якщо говорити мовою КВК.

Два шоумени з явним комплексом повноцінності та манією величі в анамнезі просто не могли не схльоснутися. Подібні психотипи, схожі методи "офісу простих рішень" - вони не змогли б порозумітися, тому що кожен з них не готовий визнавати нічию правоту, крім власної.

Загалом на процедурі підписання просто ставлять підписи на документ, а під час сесії з журналістами обмінюються компліментами.

Тож гучний скандал, швидше за все, не задум, а баг, спричинений непрофесіоналізмом високих сторін та їхніх команд.

Життя під девізом: Слабоумство та Відвага, на жаль, призводить до вельми несподіваних поворотів та тяжких наслідків.

Обидві сторони бикували, як на бандитській стрілці, і здобули очікуваний результат.

3. Наслідки.

Безперечно, вони будуть і будуть незвичайно приємними – до речі, як для України, так і для США.

Для України буде дуже болісно позбутися американської допомоги та підтримки, особливо це стосується постачання ракет для протибалістичних систем Петріот, їх зовсім нема чим замінити.

Слід зазначити, що це точно не наслідки від незговірливості Зеленського, а нова політика США, що просувається Трампом, Венсом та Маском – політика ізоляціонізму, перемикання всіх зусиль на вирішення виключно внутрішніх проблем. Саме така політика відповідає запитам американської більшості і саме для більшості США добровільно відмовлятися від ролі світового лідера і "доброго поліцейського. Відтепер дружити з поганими хлопчиками, на кшталт вови путіна, зовсім не моветон. Якщо це вигідно, то цілком прийнятно для нової американської влади.

Думаю, що НАТО і ООН доживають свої останні дні. Не те, щоб я засмутився, контори давно вже не дуже корисні для світової спільноти, але сам факт їхньої можливої ​​ліквідації начебто натякає: Європі час подумати про власну систему колективної безпеки, гідне місце в якій може зайняти Україна. Чому? Тому, що наші легіони найкращі!))

4. Кілька слів про Трампа.

Його обрала Америка, їм видніше. Є запит – є результат. Коли фанати Трампа йшли штурмувати Капітолій, то їхній зовнішній вигляд сказав особисто мені про Трампа більше, ніж 1000 книг про його мистецтво укладати угоди.

На нас чекають непрості 4 роки.

Його вже надіслали нахер Мексика, Канада, Данія і навіть мікроскопічна Панама. І скільки разів він ще буде посланий кудись подалі за свої шалені претензії, шокуюче хамство і безмежне нахабство.

Якщо хтось не пам'ятає, то виведення військ з Афганістану – це його рук справа. Саме його рішення, яке був змушений доводити до кінця Байден, коштувало Америці трильйон доларів та погробленої репутації. У що в результаті обійдеться така "зміна курсу" на закритість, відокремленість та внутрішні проблеми, можна тільки гадати, але тут я можу "повангувати" - нічим добрим для США, як світового лідера, і цілком нормально для містечкової США - одноповерхової Америки, в якій легко плутають війну в Україні та війну в Судані.

Жодна обіцянка Трампа, дана їм у передвиборчий час і в перший місяць після виборів, не була виконана. І, швидше за все, не буде виконано. Перейменування Мексиканської затоки на Американський на картах Google - це максимум можливостей. Генерувати абсурдні ідеї та вимоги необхідно для підтримки уваги до себе коханого. До генія, як сказав в. путін. Більше трешу, більше уваги преси, більше інформаційних приводів.

У людини все виходить, особливо коли вона безбожно триндить.

Президент ядерної держави, який неадекватно оцінює реальність - це навіть не катастрофа, це гострий симптом нежиттєздатності нинішньої системи колективної безпеки.

5. Про нас.

Безперечно, що людина, яка принесе в Україну мир і при цьому зуміє надати цьому миру видимості справедливого, буде національним героєм.

Зеленський із задоволенням підписав би і мирну угоду, і меморандум про корисні копалини, але явно не зробить це в обмін на "ні на що", як домагається від нього Трамп.

Світ на будь-яких умовах не буде світом. Згадайте Хасав'юрт. росіяни ніколи не дотримуються домовленостей, особливо коли можуть безкарно їх порушити. Мир без твердих гарантій безпеки для нас є неприйнятним. Саме тому Зеленський намагається продати договір щодо копалин за гарантії, що дико нервує тих, хто просто хоче обібрати труп України.

Чи правильно поводиться Зеленський? Ну, народу подобається цей факт. Президент у нас сміливий, відважний та вміє бути різким. Мені за нього не соромно, сам би повівся так - квнівські рефлекси дають про себе знати, їх так просто не виведеш.

Але Черчілль зробив США союзником, незважаючи на приниження та відмови. Що більш почесно для державного діяча: гідно відповісти на приниження, або не відповісти та принести результат – я не знаю. Мені здається, що результат важливіший.

Одне "але" у всій цій історії: я не впевнений, що результат був би у будь-якому випадку, принижувався б Зеленський чи не принижувався.

Можливо, що нас все одно змусили б до капітуляції на умовах росії, тільки після принижень, і, як вишенька на торті, додатково відібрали б можливість використовувати, як плату за союз із кимось іншим, свої корисні копалини.

Завдання однозначно ускладнилося, дякую Президенту. Однак, вона залишається вирішуваною. Знайдемо ми рішення з Китаєм, з Європою чи арабськими шейхами – не має значення. Але перед росією ми не капітулюємо – це дає нам шанс на майбутнє. В іншому випадку, час готувати схрони для партизанської війни.

Шоу в Овальному кабінеті – найкрутіше шоу Зеленського за всю його кар'єру. Ніхто і ніколи не дозволяв собі декларувати власну думку у суперечці з господарем Білого дому, якщо ця думка відрізняється від думки самого господаря. Ніхто. Навіть Черчілль.

Мужній та сильний вчинок, безперечно. Чи розумний? Сумніваюсь.

Дуже здорово, коли розвиток твердості тестикул та гнучкості мислення синхронізовано, але так буває не завжди. Скажу відверто, то буває рідко.

Яйця у нас дуже тверді, вольфрамові із титановим напиленням. А ось гнучкість мислення ми оцінимо за наслідками.

Можливо, ризик виправданий і нам вдасться об'єднати Європу в протистоянні путіну. Якщо ж ні...

То ми підемо красиво. У гуркоті гармат, які ми не зможемо придушити, і під рев ракет, які нам не буде чим збивати. Але підемо незламними героями, що, звичайно, втішає, але не до кінця.

Я не песиміст, але досвід підказує мені, що дуже часто кожна наступна пропозиція, для того, хто вчасно не прийняв рішення зафіксувати збитки, буває набагато гіршою за попередню.

За матеріалом Яна Валетова, facebook.com

P.S. (від strelua.com)

Так, результат міг би бути одним і тим же за будь-якого розкладу. Тільки здається, що з путіним вже були розмови, які до результату не привели, а обіцянку зупинити війну було кинуто Трампом. Ось і вирішили вони з Венсом розіграти звичний наїзд на лошка, стали смикати його за вуса, виводячи з рівноваги, мовляв сам винен, не хоче миритися, не правильний президент, отже, потрібен інший, а поки візьмемо паузу.

Тож Трамп одразу вилетів на своє ранчо пограти у гольф, а Венс поїхав покататися на лижах. Цинічні мерзотники. Ну а нашому президенту нічого не залишається як далі воювати.

Міг би звичайно спробувати на кшталт Макрона, поплескуючи по коліну та по плечу, переводячи у свої жарти плоский гумор та гнилі притензії опонентів (адже на карту поставлено багато..), але не вистачило витримки та дипломатичного досвіду. Ні, звичайно, це напевно не допомогло б, якщо домовлятися ніхто не збирався, але хоч прихильників в Америці у Зеленського побільшало. Ну, що трапилося, те трапилося. З рештою, з Яном Валетовим можна погодитись.