РЕКВІЄМ ГАЗОВІЙ ТРУБІ

Були часи, коли за окремими контрактами російський газ коштував 15 доларів за 1000 кубів і навіть менше. Зараз ціна - 500 доларів.

«Труба» від початку вважалася головним активом України. За часів Кучми йшла мова про створення міжнародного газотранспортного консорціуму між Україною, Німеччиною і рф, тоді «труба» оцінювалася у 120 млрд ще тих доларів.

Зараз за неї і два не дадуть, бо частина її транспортує газ для внутрішньоукраїнських потреб, а інша частина перетворилася на металобрухт.

Газовий бізнес завжди вважався президентським. Це означає, що всі наші президенти щось отримували від величезних тіньових грошей, які оберталися у цій сфері. І тому навіть найбільш патріотично налаштовані президенти України при обговоренні газових питань з московськими партнерами переходили на російську. А ще створювали спільні підприємства на зразок «росУкрЕнерего».

В. Зеленському довелося відмовитися від президентської «газової ренти» — не важливо, з власної ініціативи чи під тиском партнерів. Звісно, ще можливі якісь оборудки на «газовому реверсі», але там зовсім інші обсяги і, відповідно, зовсім інші гроші.

Але не тільки високі можновладці заробляли на трубі. З неї стартувало чимало українських бізнесово-політичних кар’єр: успішних, як у Ю. Тимошенко, або безглуздих, як у І. Бакая.

А скільки полемічних списів було зламано навколо питання: чи потрібен Україні російський газ? І були аргументовані погляди, які будували навколо газової труби концепцію України як транзитної держави. А були й такі, які не менш переконливо доводили достатність газу українського видобутку.

Фахівці за 30 років спільної думки так і не дійшли. Проте війна все вирішила однозначно: російський газ пішов тим же курсом, що й російський воєнний корабель.

Так, як раніш, точно не буде. Не буде помітної статті доходу українського бюджету. Не буде звинувачень у несанкціонованому відборі російського газу і масштабного схематозу на змішування у документах російського і українського газу. Залишаться у минулому епопеї з героїчним і скандальним підписанням газових контрактів з рф. Міжнародних арбітражів з Газпромом не буде, за які можна отримувати багатомільйонні премії, нічого для цього не роблячи. І газового шантажу кремлю з демонстративним під телебачення закручуванням вентилю не буде теж.

Мир іржавому праху цієї величезної газової голки, на яку підсіла мало не вся Європа. Амінь!

І ще одне. Раніш агресор трубу на нашій території не чіпав, бо нею текли його гроші. Зараз труба, газокомпресорні станції і все інше перетворилося на енергетичну інфраструктуру України, яку ворог атакує третій рік. Наскільки газова інфраструктура здатна витримувати ворожі атаки, дізнаємося вже найближчим часом.

За матеріалом Олександра Коеткова, facebook.com