Кадровий голод і як результат - провал перемовин в південній Кореї…

Що таке загальне поняття "Умєров"?

Це кумовство при призначенні керівників департаментів, затвердження тих на посади за принципом лояльності, а не професіоналізму.

Це кричуща неефективність роботи "Служби тилу".

Це постійні провали Умєрова на переговорах про постачання зброї з західними партнерами.

Це постійні невиконання, або не своєчасні виконання, програм постачання зброї по анонсованим контрактам, зокрема по БПЛА, бронетехніці, боєприпасам.

Це валюнтаризм у прийнятті рішень в МОУ, категоричне небажання дослуховуватися до порад спеціалістів, зокрема західних радників.

Це "східна" мстивість по відношенню до тих, хто не згоден зі стилем керівництва та з непрофесійністю Умєрова та його ставлеників.

Все це призвело до того, що робота МОУ не витримує порівняння навіть з далеко не бездоганною роботою "старого МОУ" часів Резнікова.

А сам Умєров зробив з Міністерства Оборони Міністерство Презентацій та Міністерство Приписування собі чужих здобутків.

Скандал з постачанням у військо бракованих мін лише епізод у загальній картині деградації МОУ.

Призначення Зеленським Умєрова переговорником по можливому створенню "Північного Альянсу" - міна під саму можливість такого створення, бо Умєров взагалі не має ніяких здобутків на дипломатичному фронті.

Призначення Президентом Умерова відповідальним переговорником з керівництвом Південної Кореї у питанні про можливе пряме постачання зброї є як мінімум хибним, а скоріш ідіотичним..

Як результат - маємо, що маємо.

Так, про зустріч Умєрова та Йоля є деталі.

Зустріч пройшла не дуже, тому що нам відмовили по всіх позиціях.

Що просили?

Просили ми (за словами ЗМІ) ЗРК KM-SAM (також відомий як Cheongung), РЛС для нього та контрбатарейні радари. Серед техніки: САУ К9, РСЗВ Chunmoo (зараз поляки їх активно купляють) і танки К2.

Також ми пропонували не тільки звичайну допомогу, а й купити це озброєння.

І також просили купити 155-мм боєприпаси або хоча б вишибні заряди для них.

На все була відмова.

Також відомо, що південнокорейський уряд заборонив збройним компаніям, таким як LIG Nex1, Hanwha та Hyundai Rotem, контактувати з нашими посадовцями.

Очевидно, зроблено для того, щоб ніхто не жалівся, що від України тут надійшла пропозиція, а погана корейська влада не дає співпрацювати (саме так було з Німеччиною та Rheinmetall у 2022 році, якщо хтось пам'ятає — Паппергер ставив тоді Шольца в максимально незручне становище).

І ми можемо скільки завгодно говорити про те, що от погані корейці, не розуміють катастрофи (про причини я написав у вихідному пості).

Але тут криється проблема в наших переговорах.

Давайте представимо себе на місці наших переговорників та подивимося, як можна було вчинити інакше.

Ми знаємо, що корейське суспільство не схвалює передачу нам зброї.

Ми знаємо, що це для них чутливе питання. Ми знаємо, що виробничі лінії Кореї перевантажені до 2030 року.

Тобто треба починати з малого, як це було із Заходом у 2022 році.

Тобто, із чогось старого.

Тобто, із радянського/російського.

У Південної Кореї є 43 танки Т-80У та 67 БМП-3, які вона використовує виключно на навчаннях для імітації агресора. У Південної Кореї є певні запаси ПЗРК "Ігла".

Південна Корея нещодавно оголосила про відмову від мінометів калібру 60 та 81 мм.

Там на складах тисячі цих мінометів.

Тобто варто ж починати з того, що Кореї не потрібно загалом та те, що можна бити аргументом "Вам це все одно не потрібно, це вас не послабить взагалі", чи не так?

А наші так не думають.

Попросили все найсучасніше, і дивуються, чому із цими питаннями сказали "ні".

Це враховуючи те, що подібні контакти не будуть частими, це вам не Європа.

Робіть усе поступово, налагоджуйте співробітництво.

Нє, подавай усе одразу.

Ну от і результат, точніше його відсутність.

Дерело: Дике поле