Про страшні межконтинентальні ракети

Насправді, не існує ніякої міжконтинентальної ракети «Рубіж». Все це кремлівське словоблуддя навколо скульптури з лайна. А «Орєшник» існує — у кількості декількох дослідних зразків (раніш цю розробку начебто називали "Кедром", послідовність назв очевидна, бо кедр дає горіхи).

Ще за Союзу наше КБ «Південне» розробило проект міжконтинентального рухомого твердопаливного ракетного комплексу «Універсал», але реалізацію проекту віддали московському Інституту теплотехніки — вони завжди тягли від нас все найкраще. «Універсал» встав на озброєння під назвою «Тополь-М». Потім у москві його модернізували у вигляді спрощення — замість трьох ступенів зробили два, він зараз знаходиться на бойовому чергуванні під назвою «Ярс». Здоровенна така «дура» вагою під 50 тон їздить на восьмивісному тягачі по дорогах у тайзі, несе 4 боєголовки, дальність польоту 6.000 км — може вдарити по Штатах через Північний полюс.

Десь у 2017 році у недоімперії писали у ЗМІ, що планується модернізація «Ярсу» — хочуть зробити нову платформу розведення боєголовок, щоб підвищити їхню швидкість польоту, що ускладнить перехоплення системами ПРО. Оце й повинно було стати «Рубежем» — у недоімперії, мабуть, коли ракету у новий камуфляж фарбують, то теж її новим виробом та проривом у світовому ракетобудуванні називають. Але грошей тоді не вистачило — всі віддали на гіперзвуковий бойовий блок «Авангард».

Після початку вторгнення в Україну, гроші, мабуть, знайшлися, та ідеї для «Рубежу» були реалізовані. У Інституті теплотехніки взяли випробувану конструкцію «Ярсу», зменшили її на чверть, переробили платформу розведення і збільшили кількість бойових блоків — замість 4 стало 6. Відповідно, тягач отримав 6 осей замість 8. І дальність теж зменшилася — тисяч до 3-4 орієнтовно.

На глубоке переконання, саме ця ракета, яку терміново назвали «Орєшником», і вийшла на льотні випробування. росіяни чітко попередили про випробування США, закрили повітряний простір — все, як годиться. Тільки, потвори такі, замість полігону пустили експериментальну ракету по мільйонному Дніпру, по Південмашу (по посольству США у Києві вдарити, як лякали, не ризикнули). А далі путін та інші пропагандисти почали істеричну кампанію залякування — вдаримо по Верховній Раді, по Яворівському полігону, по Польщі і куди захочемо.

Хоча на Південмаш бойові частини полетіли взагалі без вибухівки, хоча й з великою швидкістю — ями від ударів дуже глибокі (тут є ще деякі нюанси, які не потрібно обговорювати до появи офіційної інфи).

Бойова ефективність «Орєшника» без ядерного оснащення вкрай сумнівна — це все одно, що кар’єрним самоскидом піцу розвозити. Точність буде плюс-мінус 100 метрів, а то й гірше, а звичайної вибухівки кожна боєголовка зможе нести біля 100 кг — все одно, що російська система залпового вогню «Торнадо», яку вони використовують з початку вторгнення. Ракети «Торнадо» теж вкрай важко перехопити. Ми ж не впадаємо у відчай від наявності у ворога такої зброї? Не кажучи вже про трьохтонні КАБи? До речі, всі ті ракети, якими нас атакують вже три роки, несуть більше вибухівки, ніж боєголовки «Орєшника». В свою чергу, всі ці ракети можуть нести ядерну зброю.

Так, боєголовки «Орєшника» мають швидкість 7-10 швидкостей звуку, це справжній гіперзвук, тому й на відео так ефектно виглядає. Але у черговий раз: боєголовка будь-якої великої балістичної ракети падає на гіперзвуку, це елементарна фізика, нема у цьому нічого надзвичайного чи непереборного.

І такі ракети можна збивати. Краще всього з цим можуть впоратися заатмосферні протиракетні комплекси на зразок американського ТААД або ізраїльського Хец. Але нам їх надавати навряд чи будуть. Бо історія з залякуванням «Орєшником» скоро піде на спад, а реальна загроза від нього не є критичною.

Значно гірше виглядає загальний тренд на спрощення сприйняття ядерної зброї як чогось можливого у цій війні. З путінізмом треба всім світом кінчати до того, як навіжений диктатор спробує реалізувати свої погрози.

За матеріалом Олександра Кочеткова, facebook.com