Як воно є... "Це дуже погана ситуація, за яку відповідальний Захід" - військовий аналітик

У чому причина російських успіхів на Донбасі і чи пов'язані вони з тим, що Київ зняв із цього напряму досвідчені бригади для перекидання їх у Курську область та замінив їх на необстріляні новачки? Телеканал «Сьогодні» задав це питання військовому аналітику німецького видання Bild  Юліану Ріпці. 

«Україна зараз контролює територію розміром із Берлін»

- Я хотів би почати з наступу ЗСУ в Курській області. Ви розумієте його основну мету на даний момент?

– Я думаю, що український наступ має багато цілей. Одна з них - "перевернути гру", змішати карти. І це вийшло. Щонайменше половину серпня світові ЗМІ та політики обговорювали, що відбувається в західній росії. Я гадаю, що це щось нове. Ми бачимо, що Україна зараз контролює територію розміром із Берлін, тобто близько 1000-1200 кв. км.

Я думаю, що Київ має ще одну мету цієї операції – щоб у разі перемоги Дональда Трампа на виборах у США в листопаді мати щось на руках для операції. До цього тільки росія мала території всередині України, а Україна не мала територій усередині Росії. І я б сказав, що для такої простої людини, як Дональд Трамп, угода, в якій ви щось віддаєте і щось отримуєте, може стосуватися також територій та земель.

– Ви можете уявити, що Україна обміняє зайняті ЗСУ частини Курської області на, наприклад, Маріуполь?

– Ну, Зеленський постійно говорить про обмінний фонд. Досі це стосувалося лише полонених. А тепер це може стосуватись і земель. Він не конкретизує. Я думаю, що Маріуполь навряд чи буде обміняний, але якщо ми подивимося на північ Харківської області, на Вовчанськ та Глибоке, наприклад, це реально. У тому числі і з погляду географії: територія, яку ми (теоретично) віддаємо, близько до території, яку ви віддаєте. Принаймні, на мою думку, Україна розраховує на це у разі перемоги Трампа.

Але це дуже ризикована гра. Що ми бачимо, наприклад, у Суджі? росія бомбить ці території всім, що має, і вона робила подібне і раніше, коли, наприклад, легіон «Свобода Росії» перетинав кордон. росія використовує авіабомби, ФАБ-500 і знищують усе до останнього будинку біля кордону – поки останній український солдат, чи російський опозиційний боєць, не покине територію.

"Нові підрозділи не знають місцевість"

– Ми бачимо, як російська армія просувається на Донбасі, це відбувається швидко за мірками цієї війни. Це якось пов'язано із курскою операцією ЗСУ?

– Україна вивела з Донецької області якісь сили до Курської області, принаймні якісь батальйони якихось бригад. Це відкрита інформація. Тому завжди можна сказати, що через меншу кількість військ ЗСУ росіянам тепер простіше просуватися. Але я думаю, що це лише частина проблеми. Проблем у ЗСУ зараз дуже багато.

ЗСУ на Донбасі має нові бригади, які не воювали раніше. Є втрати в існуючих бригадах, які теж мають мало досвіду, і їх відправляють на передову. Є проблеми з офіцерським складом на рівні роти та батальйону. Там нові командири, яким уперше доводиться командувати підрозділами. Є проблеми із ротацією.

Також ще кілька місяців тому командири знали територію, всі позиції, зброю, розташування ворога, місцезнаходження цивільних. А зараз ми бачимо у Новогродівці та Кураховому, що нові підрозділи не знають місцевість. Ми бачили шокуючі кадри, коли росіяни заходять до центру міста, а там – самотній український танк, який намагається чинити опір. Це виглядає так, що українські військові просто не знали, що росіяни вже перебувають тут, бо три дні тому місто було під контролем українців. У ЗСУ накопичилося багато проблем. І звичайно, їхня величезна проблема – брак зброї та амуніції від Заходу.

– У кого зараз більше ресурсів: Україна має, щоб захищатися, чи росія, щоб атакувати?

– Ми бачимо, що швидкість наступу росіян зросла. І я не бачу причин, щоби ця динаміка змінилася. Раніше Україна могла кинути у бій додаткові сили. Наразі ми бачимо, що, наприклад, поповнення приходить під Новогродівку, вбиває там російських солдатів. А за п'ять кілометрів звідти ЗСУ немає зовсім, і росіяни проходять там спокійно: їх атакують лише дрони-камікадзе та артилерія. Виглядає так, що Україні зараз доводиться обирати, які напрями захищати. А росія в комфортному становищі може атакувати багато територій одночасно.

Насамперед це відбувається тому, що в росії просто більше людей, яких вона не рахує. Усі думають, що це добре, що росія втрачає по 200 людей на день. Але це їхній розрахунок. Вони можуть собі дозволити втрачати по 200 осіб на день убитими та ще стільки ж пораненими для досягнення стратегічних цілей.

– Поговоримо про атаки українських дронів на енергоструктуру росії. Такі удари якось відображаються на полі бою зрештою?

– Я не сказав би, що ці удари мають стратегічне значення. Вони скоріше символічні. Але вони є важливими з погляду піару, вони мають показати, що Україна може відповідати. Але чесно я не бачу, щоб ці удари мали вплив на полі бою на сході України.

Наприклад, коли ЗСУ заходили до Суджі, багато хто говорив, що там важливий логістичний вузол і тепер росія не зможе підтримувати свої сили у Білгородській області. Але цього не сталося. росія – надто велика країна з дуже великими ресурсами. Людськими, енергетичними, нафтою та іншими ресурсами. Ми бачимо нафтобази, що горять, але ми також бачимо, що росія припинила експорт нафти, причому задовго до того, як ці атаки стали великою проблемою – щоб накопичити запаси нафти.

- Рік тому багато експертів говорили, що фронт «застиг», що він не рухається і що ні в кого немає переваги і ніхто не може перемогти. Зараз, що ви можете сказати з цього приводу?

– Я мушу визнати, що був одним із тих, хто говорив, що український контрнаступ розморозить фронт. Я сподівався і публічно говорив про це у квітні, травні та червні минулого року, що українські танки та німецькі «Леопарди» прорвуть російську оборону та змінять ситуацію. На жаль, я помилявся, як і багато інших.

Після цього, у липні, серпні та вересні, ви маєте рацію, стали говорити про те, що фронт треба «заморозити» і що нічого не змінюється, росія не має сил наступати, Україна не має сил контратакувати. Так було взимку.

Цього літа ми знову бачимо, що фронт зсувається. Україна захопила 1000 кв. км у росії, а й росія останні сім місяців серйозно просунулася. Не скрізь, але на тих напрямках, де було найпотрібніше.

Звичайно, це не ті умови, за яких росія буде готова до переговорів. Навіщо вести переговори, коли ти перемагаєш і просуваєшся вперед? Вони кидають бомби на позиції, де вони більше не просуваються. І це узгоджується із заявами кремля. Це дуже погана ситуація, за яку відповідальний Захід, насамперед США та Німеччина, які не забезпечили Україну достатньою кількістю ресурсів, щоб чинити опір російській агресії.

Матеріал з відкритих джерел