Що робити з ворожими КАБами

Навіть якщо така бомба вибухає на відстані кількасот метрів від наших позицій, бійці ВСУ отримують контузію, що вкрай ускладнює ведення ними бойових дій. Ще ворог застосовує КАБи з об'ємною вибухівкою і хвалиться майбутніми КАБами вагою 9.000 кг, а це за руйнівною силою вже подібне до мікрозарядів тактичної ядерної зброї.

За іронією долі, перші КАБи — американські JDAM — з’явилися у ВСУ, але зараз ворог використовує їх незрівнянно масовіше — до 80 одиниць на добу.

Насправді, окремої проблеми ворожих КАБів не існує. Є загальна проблема істотної переваги недоімперії у повітрі, яка пов’язана з недостатністю наших сил ППО та винищувальної авіації.

Так що, дочекаємося, коли нарешті прилетять 65 обіцяних F-16, і все налагодиться? Знову не зовсім так.

Тому що мову треба вести не стільки про літаки, скільки про ракети класу «повітря-повітря», якими будуть озброюватися ці винищувачі. Якщо Штати проявлять неочікувану щедрість і нададуть новітні ракети AIM-120D, які мають дальність дії 180 км, то можливість протидіяти пускам ворожих КАБів з’явиться. Якщо продовжиться імпотентська американська пісня «Ми уникаємо ескалації», і ракети будуть з дальністю 70 км, то на проблему КАБів вони майже не вплинуть.

А ще краще було б отримати європейські ракети «Метеор» з дальністю до 300 км. Їх можуть нести шведські JAS-39 Gripen, увагу до цих літаків, які чудово відповідають умовам нашої війни, я привертаю вже більше року. І начебто, певні перемовини ідуть.

Між іншим, ворожі літаки мають на озброєнні ракету Р-37М, яка має анонсовану дальність до 300 км, тому багато чого буде залежати і від здатності F-16 уникати атак у повітрі. Але у будь-якому випадку, на нашому боці є перевага західної супутникової та авіаційної розвідки та наведення літаків на ціль.

Що стосується можливості збивати ворожі штурмовики з КАБАми на борту наземними ЗРК, то так, вона існує. З урахуванням дальності дії найбільше для цього підходять ЗРК Patriot РАС-2 та модифіковані С-200, С-300. Але у разі подібного фронтового використання ці дефіцитні ЗРК стають розхідними одиницями. І навіть дооснащення таких «блукаючих» ЗРК малими комплексами для протидії ворожим розвідувальним безпілотниками на ситуацію не дуже вплине.

Так що, швидше за все, нові західні ЗРК будуть прикривати українські міста і стратегічні об’єкти, для фронту їх навряд чи вистачить. Принаймні, за поточної ситуації з постачанням зброї.

Щодо атак аеродромів базування ворожої штурмової авіації — це безумовно треба робити. Але реальний ефект дадуть крилаті ракети або безпілотники, які наводяться не тільки за координатами, а на фінальній ділянці траєкторії самостійно визначають ціль і вражають саме ворожі літаки, а не вибухають поблизу. Про такі засоби ураження ми чуємо постійно, проте поки що використання не бачимо.

Замість висновків: якщо проблему домінування ворожої авіації вирішити вдасться, то і загроза від ворожих КАБів істотно зменшиться. А якщо не вдасться, то ворог повільно, але постійно буде потроху захоплювати українські території, вщент руйнуючи будь-які наші укріплення з повітря.

За матеріалом Олександра Кочеткова, facebook.com