Зброя зі штучним інтелектом. Яка користь може бути для України (Фото. Відео)

Попри поширений міф, китайці, винайшовши порох у IX ст., застосовували його не лише для феєрверків. Нова вибухова суміш швидко знайшла собі місце на полі бою – наприклад, для вогняних стріл.

У цьому сенсі XXI століття мало чим відрізняється від Середньовіччя. Ледь не кожна нова технологія має всі шанси стати зброєю: від розщепленого атомного ядра – до соцмереж і штучного інтелекту.

Про те, що українському війську для перемоги над Росією потрібен новий порох, тобто передові військові технології, говорить і генерал Валерій Залужний.

“У XXI столітті розвиток науки і, як наслідок, розвиток військової техніки, безапеляційно веде до змін у тактиці застосування. На жаль, мушу констатувати, що і противник від нас не відстає”, – казав головнокомандувач журналістам у грудні.

Противник і справді не пасе задніх, принаймні на словах.

“Нам слід розробляти і випускати в серію перспективні види озброєння. Маю на увазі роботизовані комплекси і бойові лазери, зброю з використанням технологій штучного інтелекту і засновану на нових фізичних принципах”, – говорив недавно перед російськими військовими президент Путін.

Розмови про те, що штучний інтелект ось-ось знайде собі місце на полі бою, точилися задовго до російського наступу на Україну і до появи таких програм, як чат GPT.

І, схоже, цей час настав.

Відеоверсію статті можна подивитися на Youtube-каналі ВВС Україна:

“Розумна” зброя

Часто зброю на основі ШІ називають іще летальною автономною зброєю. Автономною, тому що вона завдає уражень без участі людини. Хоча, якщо розібратися, далеко не кожна автономна зброя використовує штучний інтелект. Наприклад, міни. Цілком летальні і автономні – після того моменту, як їх заклали.

Ми розкажемо саме про зброю на основі штучного інтелекту. Під цим поняттям мають на увазі різні технології, та найчастіше нейромережі. Це комп’ютерні програми, на зразок того ж чату GPT чи Google Bard, які імітують роботу біологічних нейронних мереж. Тих самих, що в нашому мозку.

Але коли виробник зброї каже, що використовує у своїх розробках ШІ, ми не завжди знаємо, що конкретно він має на увазі: нейромережі чи щось інше. Ця сфера, зі зрозумілих причин, утаємничена. Ми взагалі знаємо про новітню зброю лише те, що про неї каже виробник. Тому буде корисно ставитися до всього з часткою скепсису. І пам’ятати, що в реальних бойових умовах “розумна” зброя може втрачати голову.

ТГП і “Волля”

Кулеметні турелі з машинним зором і віддаленим керуванням.

Кулеметні турелі

Виробник: Україна

Ці турелі, або кулеметні установки, створила українська компанія DevDroid.

Турель дозволяє керувати кулеметом дистанційно, через комп’ютер. І використовує комп’ютерний зір для пошуку і відстеження цілей – ворожих солдатів.

Нейромережа вміє знаходити їх на відстані до 800 метрів.

Система працює в двох режимах: ручному і автоматичному, з використанням ШІ.

Скріншот з модуля управління ТГП.

“Наші бойові модулі “Волля” і ТГП автоматично детектять ціль на полі бою, наводяться на неї, налаштовують балістику, і від оператора потрібно лише натиснути кнопку “вогонь”, – пояснив Юрій Поріцький, керівник DevDroid.

На запитання ВВС Україна про те, чи вміє система все-таки стріляти без людського втручання, пан Поріцький розсміявся і сказав, що це саме в нього випитували генерали під час бойових випробувань.

Але ні, поки що компанія не передбачає такої можливості. Одна з причин – уникнути дружнього вогню. В ідеальних умовах, коли надворі день і всі солдати одягнені у чисту військову форму своїх країн, нейромережа може відрізнити своїх від чужих. Але на практиці, в умовах бою, це майже нереально.

Систему створили в двох варіантах. Більший, ТГП, можна закріпити на транспорті. Легший, “Волля”, портативний. Чому він так називається, легко здогадатися.

Турель “Волля”, попри назву і вигляд, не така мила, як може здатися.

Обидві системи використовують кулемет Калашникова ПКТ, який знімають зі старих БТРів. Він має електроспуск, і це дозволяє зробити турелі відносно дешевими – близько 10 тис. доларів за установку з модулем керування.

У січні компанія планувала передати кілька турелей у підрозділ на фронті для бойових випробувань.

Saker Scout

Saker Scout – система дронів на чолі з розвідником.

Дрон з машинним зором

Виробник: Україна

Що таке машинний зір? У випадку дрона це програма на основі нейромережі, яка вміє розпізнавати по силуетах різні об’єкти і відстежує їх у русі. Щось схоже роблять камери у наших смартфонах. Тільки вони стежать за обличчями і домашніми тваринами. А дрони – за військовою технікою і солдатами противника.

Такі дрони з’являються і в Україні, і в Росії. Деякі з них потрапляють на фронт. Інформація про більшість українських розробок засекречена.

Але про Saker Scout уже писали ЗМІ й дані про нього є у відкритому доступі.

Насправді це не один дрон, а кілька. Головний коптер працює розвідником. Він визначає координати цілей, передає їх на командний пункт і наводить на них помічників – дрони-камікадзе.

Минулого року Міноборони допустило Saker Scout до використання в ЗСУ. Проте відкритої інформації про його застосування на фронті немає.

Міноборони визнало дрон Saker Scout придатним для використання в ЗСУ.

Журнал Forbes присвятив українській розробці цілу статтю. Її автор пише, що Saker Scout уміє розпізнавати 64 види російських військових цілей, таких як танки, БТРи чи вантажівки.

Радіус дії дронів – близько 10 км.

Українські розробники підтвердили журналісту Forbes, що їхні дрони завдавали автономних ударів по російських військах, без участі оператора. Це може стати першим подібним підтвердженим випадком в історії воєн, пише журнал.

У компанії Saker не відповіли на запитання ВВС про свої дрони, сказавши, що не мають часу. В умовах війни це зрозуміло.

Дрон Saker Scout розпізнає понад 60 типів ворожих цілей.

Однак раніше представник компанії сказав Forbes, що Saker Scout застосовували в автономному режимі лише кілька разів. Переважно тоді, коли через перешкоди зв’язок між дроном і оператором обривався.

ВВС Україна зв’язалася з автором статті у Forbes. Це британський журналіст Девід Гемблінґ, який пише про дрони для провідних західних видань.

“Компанія Saker справді має досвід у класифікації об’єктів і штучному інтелекті. Їхній софт безперечно вміє розпізнавати різні об’єкти з дрона, тож у нас немає підстав сумніватися в таких заявах, які звучать цілком правдоподібно”, – сказав Гемблінґ.

У своїй статті він також пише, що якщо українську розробку визнають надійною, то з часом можна буде одночасно застосовувати багато автономних ударних безпілотників, яким не потрібні навчені оператори.

Дрони почнуть роїтися.

Рій дронів

Дрони в рої комунікують між собою і дотримуються одних правил.

У мирному житті рій дронів у нічному небі – захопливе видовище. Але коли щось схоже бачиш у воєнний час, краще сховатися.

Рій дронів – це не просто хмара коптерів, які летять поруч. Ось що ще каже Девід Гемблінґ, який написав про цю технологію книжку “Рій воїнів: як малі дрони завоюють світ”:

“Можна мати просто багато дронів, а можна – рій дронів. Різниця в тому, що рій дронів передбачає певний рівень комунікації між його членами. Усі учасники рою дотримуються однакових простих правил руху, і це дозволяє їм координувати свої дії. Багато рис, які є в таких роях, запозичені зі спостережень за птахами, комахами чи рибами. Для цього потрібен певний рівень інтелекту”.

Такий підхід відрізняється від того, як поки що застосовують дрони в російсько-українській війні. Коли їх використовують по одному, то кожному коптеру потрібен оператор. А роєм дронів може керувати одна людина. Або й взагалі штучний інтелект, який виконує поставлене людиною завдання.

Якщо котрісь апарати випадають з місії – наприклад, їх збив противник, – то всі інші автоматично перегруповуються і продовжують завдання. Аж до останнього вцілілого дрона.

А ще це той випадок, коли технічні характеристики окремих дронів стають менш важливими. Ці апарати не обов’язково повинні бути обладнані дорогими сенсорами чи потужними зарядами. Скоріше, навпаки, вони мають бути якнайдешевшими. Щоб їх можна було виробити багато і використовувати як витратний матеріал. Це зброя, яка бере інтелектом і кількістю.

Ройові системи дронів лише починають розвиватися. Для них потрібне масове виробництво. А ще – складне програмне забезпечення.

Тож не дивно, що однією з перших країн, яка взяла на озброєння рої дронів, стала Індія. Там ніколи не бракувало хороших програмістів.

Кадр з демонстрації рою дронів для військового командування Індії, 2021 рік.

Придивившись до боїв в Україні, індійська армія замовила першу партію ройових дронів. Ось що про це писала індійська преса:

“Російсько-українська війна показала, що малі дрони, включно з комерційними квадрокоптерами, можуть завдавати значної шкоди, проводячи розвідку, корегуючи артилерійський вогонь чи підриваючи танки”.

Про свої розробки роїв на основі дрону “Ланцет” заявляла і Росія.

Схожі проєкти, звісно ж, мають і США. Минулого року Пентагон оголосив про ініціативу Реплікатор. Перший крок – прийняти на озброєння багато тисяч автономних систем по різних напрямках. Ймовірно, йдеться про повітряну, наземну і водну техніку. Міністерство оборони США каже, це потрібно, щоб протидіяти Китаю. Який теж працює в цьому напрямку.

Британський журналіст і письменник Девід Гемблінґ, який написав книжку про рої дронів, каже, що людство перебуває на порозі революції у веденні війн.

“Ми перебуваємо на початку великої революції у веденні війни. І люди лише починають розуміти, що ці маленькі дешеві платформи неймовірно ефективні, порівняно з деякими дорогими і застарілими військовими системами, проти яких вони націлені, – каже журналіст Девід Геблінґ. – Але використовувати їх на повну потужність можна лише, якщо виробляти їх дуже багато в короткий термін. І саме це й станеться з приходом технології роїв”.

Говорячи про плани України виробити мільйон дронів у 2024 році, пан Гемблінґ каже, що це нагадує зброю масового знищення.

“Яка, до того ж, дешева, якщо порівнювати, наприклад, з підводним човном із балістичними ракетами вартістю мільярди доларів”, – додає він.

Іронія в тому, що з приходом ШІ підводний човен не обов’язково буде коштувати мільярди доларів. Скоро субмарини можуть подешевшати на кілька порядків – якщо викинути з них людей.

Ghost Shark

Dive-LD – невелика автономна субмарина, яка дає уявлення про майбутні можливості військових підводних човнів на основі ШІ.

Автономний підводний човен

Виробник: Австралія

Це – секретна розробка австралійців, яка має скласти конкуренцію звичайним підводним човнам. Перші прототипи компанія Anduril має завершити до кінця 2025 року.

Як саме виглядатиме човен, невідомо. На фото вище – інший апарат від цієї ж компанії.

За даними Reuters, така автономна субмарина коштуватиме Австралії в тисячу разів дешевше, ніж новий підводний човен з екіпажем. Адже величезну частину вартості з’їдають саме системи життєзабезпечення і захисту персоналу.

Апарат буде розміром десь зі шкільний автобус, тобто в рази менший, ніж традиційна субмарина.

Таких роботизованих підводних човнів можна буде наштампувати багато і швидко.

Здається, ми це вже десь чули.

Що саме вмітиме робити Ghost Shark, теж достеменно невідомо. Але про можливості такої техніки свідчить менша субмарина від Anduril – Dive-LD. Її корпус надрукували на 3D-принтері.

Dive-LD може опускатися на глибину до 6000 метрів, ховаючись від ворожих радарів, і працювати автономно протягом 10 днів. Для порівняння, військові підводні човни з людьми на борту занурюються не більше, ніж на кілька сотень метрів.

Офіцери австралійського флоту кажуть, що десятки таких автономних субмарин, озброєних торпедами, ракетами і мінами, можуть взяти під контроль берегову лінію противника. Або зробити засідку в стратегічно важливій протоці, щоб атакувати в потрібний момент.

Компанія Anduril, австралійська філія якої розробляє Ghost Shark, співпрацює з Україною, пише американська преса.

Але де саме тут штучний інтелект?

Він закладений в операційну систему Lattice, на якій працюватиме Ghost Shark. Цю систему розробили для оборонних цілей. Вона використовує дані з різних сенсорів, комп’ютерне бачення і машинне навчання.

Зброя, яка має власну операційну систему, виводить військову техніку на якісно новий рівень. Уявімо, що противник знайшов у цих апаратах якесь слабке місце – наприклад, почав глушити робочу радіочастоту. В такому разі їх можна швидко і дистанційно перепрограмувати.

Кому, як не українським військовим, оцінити такі переваги. Ось що каже Девід Ґудріч, керівник азійсько-тихоокеанської філії Anduril:

“У такому конфлікті, як в Україні, ви не можете собі дозволити чекати місяцями на дорогі оновлення програм. Щоб утримувати швидкоплинну перевагу на полі бою, потрібен підхід, який зосереджується на програмному забезпеченні”.

Девід Ґудріч знає, про що говорить, адже раніше його компанія передавала Україні свої дрони і підтримувала їх дистанційно. Західна преса пише, що компанія Anduril і нині залучена до допомоги Україні.

Але нові технології на полі бою – це не лише про автономну зброю в повітрі чи під водою.

Справжня потужність цієї технології може розкритися на значно вищому рівні – у системах військового управління. З часом штучний інтелект може замінити генералів, що схилилися над картами.

Системи військового управління

Сили оборони Ізраїлю використовують комп’ютерну систему з ШІ для пошуку цілей в секторі Газа.

Gospel i Palantir AIP

Виробники: Ізраїль, США

Ізраїльська армія застосовувала машинне навчання і просунуті ІТ-технології ще під час 11-денної війни в Газі в травні 2021 року.

А нова війна на Близькому Сході дала можливість Силам оборони Ізраїлю використовувати штучний інтелект в небачених досі масштабах, пише британська Guardian.

ЦАХАЛ використовує систему під назвою Gospel, або “Євангеліє”. У силах оборони Ізраїлю її ще називають фабрикою цілей.

Ось що сказано на сайті ЦАХАЛ:

“За допомогою штучного інтелекту і через швидку автоматичну обробку актуальних розвідданих система видає рекомендації для шукача цілей. При цьому рекомендації машини повинні повністю збігатися з розпізнаваннями, які робить людина”.

Серед таких цілей, пише Guardian, помешкання людей, яких підозрюють у роботі на ХАМАС чи “Ісламський Джихад”. У щільно заселеній Газі це неминуче означає численні цивільні жертви. Ізраїльські військові кажуть, що докладають усіх зусиль, аби зменшити їхню кількість.

Як саме працює система Gospel і які дані вона отримує на вході? Відкритої інформації про це майже немає.

Експерти кажуть, що такі системи зазвичай аналізують відео з дронів-розвідників, перехоплені комунікації, дані спостереження і розвідки й купу іншої інформації. Щоб точно і швидко проаналізувати такий масив даних, людського розуму замало. Тому рішення приймає ШІ. А людина його лише затверджує, пише Guardian.

Таких ударів по Газі Ізраїль, у гарячій фазі війни, завдає сотнями на день.

Інтерфейс системи Palantir AIP. Оператор спілкується з програмою англійською мовою, через чат.

Іншу систему управління розробила американська компанія Palantir. Вона спеціалізується на інтелектуальних військових технологіях.

Palantir AIP побудована на основі великих мовних моделей, таких як чат GPT. На сайті компанії є демонстраційне відео, яке показує можливості системи. Вигадані події відбуваються десь у Східній Європі.

Система попереджає чергового оператора про ворожі війська в певному квадраті. Той розмовляє з програмою через чат і просить додаткову інформацію. Система запускає найближчий дрон, який знаходить ворожий танк. Оператор просить скласти три варіанти дій, щоб атакувати танк. Система виконує наказ і посилає варіанти дій командиру оператора, щоб той вибрав оптимальний. Командир, вибравши варіант, за допомогою цієї самої системи планує деталі операції.

Операцію виконано. Танк знешкоджено.

Компанія Palantir наголошує, що докладає всіх зусиль, щоб система працювала в рамках законодавства і етики. І що ця модель завжди використовує людей у ланцюжку рішень.

Керівник компанії, Алекс Карп – відомий у сфері ШІ підприємець. Він знаний тим, що закликає американський уряд і ІТ-компанії не боятися використовувати штучний розум для військових цілей. Один з його аргументів такий: поки Сполучені Штати ведуть дискусії про етичність такої зброї, суперники Америки розробляють її. Нова гонка озброєнь вже почалася, каже Карп.

Керівник Palantir Алекс Карп публічно пишається тим, що ніколи не мав бізнесу в росії.

У статті для New York Times, яка називається “Наш момент Оппенгеймера: створення ШІ-зброї”, він пише, що в нашому столітті штучний інтелект може формувати міжнародну політику так само, як ядерна зброя робила це у ХХ ст.

Компанія Palantir, до речі, співпрацює з Україною. Після початку російського вторгнення Алекс Карп приїжджав до Києва.

Що з того Україні?

Дрон Shark – візитівка української компанії Ukrspecsystems.

Українські розробки, згадані на початку, – це лише окремі приклади того, як нові алгоритми на основі ШІ поступово проникають в російсько-українську війну.

Айтішники, які співпрацюють з військовими, запевнили ВВС, що мають багато інших, таємних розробок, про які не можуть розповідати в ЗМІ.

Одна з компаній, яка займається такими розробками – оборонне підприємство Ukrspecsystems. Воно, наприклад, відоме дроном “Шарк”.

Ми запитали в спеціаліста компанії, ім’я якого не називаємо з міркувань безпеки, чи може штучний інтелект радикально змінити ситуацію на полі бою на користь України.

“Перемога залежитиме від багатьох факторів, і фактор ШІ у військових операціях ЗСУ стає визначальним просто зараз”, – написав він електронною поштою.

За словами фахівця, окрім власне зброї, українська армія використовує розумні алгоритми в таких сферах:

• Розвідка місцевості і виявлення загроз

• Аналіз великих обсягів даних

• Системи управління бойовими діями

• Логістика і планування операцій

• Протидія хакерським атакам

Ось що ще пише спеціаліст з Ukrspecsystems:

“Йдеться не про наукову фантастику, і навіть не про завтрашній день: банальна неспівмірність збройних потенціалів України та Росії, так само як офіційний канібалізм військово-політичного керівництва РФ, вимагають від наших захисників надлюдських здібностей. У вправних руках саме ШІ стає тим потужним і розмаїтим арсеналом надлюдських здібностей, який вкорочує віку окупантам”.

Гуманні роботи-вбивці

Можливо, справжні роботи-вбивці ніколи не будуть схожими на цих андроїдів із фантастичних фільмів. Але те, що вони зможуть самостійно приймати рішення про відкриття вогню, нині видається не таким вже й неймовірним.

Поки що людство не дійшло до того, щоб застосовувати на полі бою повністю автономну зброю на основі ШІ. Але невдовзі це може статися.

До того ж, немає міжнародних договорів, які б на законному рівні забороняли розробку такої зброї. Є лише заяви окремих країн чи громадських організацій з гучними назвами, таких як Stop Killer Robots – “Зупиніть роботів-убивць”. Немає навіть чіткого визначення, що саме можна вважати ШІ-зброєю.

Проти летальної автоматизованої зброї виступає ООН, але знову ж таки, на рівні заяв. До того ж, технології ШІ розвиваються так швидко, що повільна бюрократія міжнародних організацій за ними не встигає.

Скоріш за все, поки ви читаєте цю статтю, військові айтішники десь у США чи Китаї тренують нову нейромережу, яка вчиться розпізнавати своїх і знищувати чужих.

Якщо ж говорити про етичні питання, то тут немає легких відповідей, каже автор книжки про дрони Девід Гемблінґ. З одного боку, якщо дрон, яким керував ШІ, когось уб’є, то хто за це відповідатиме: військовий офіцер чи виробники дрона? Все стає дуже складно. До того ж, є філософське питання – про людську гідність перед обличчям (інтерфейсом?) машини.

“З іншого боку, – додає журналіст – штучний інтелект, у певному сенсі, більш логічний, ніж люди і ніж війна в Україні. Ми бачили там справжні звірства. Бачили навмисні удари по українських школах і лікарнях. Бачили масові страти цивільних, зґвалтування. Зі штучним інтелектом такі речі не трапляються. За всім цим стояли люди. А штучний інтелект – він не вміє злитися. Він не втомлюється. Не приймає хибних рішень. Він лише робить саме те, що йому кажуть. Тож у певному сенсі, він може зробити війну значно гуманнішою, ніж нині”.

Зрозуміло одне. У найближчі роки штучний інтелект буде стрімко розвиватися. А за ним – і зброя, створена з його використанням. Яка ставатиме дешевшою і доступнішою. При цьому софт, програмне забезпечення зброї, вже нині набуває не меншого значення, ніж хард – технічна начинка.

Поки що технології ШІ не зарегулювали міжнародними угодами, як це сталося з ядерною зброєю. Тому країни, які інвестують в освіту, науку та ІТ, будуть користуватися цією свободою, щоб посилити свою безпеку.

До чого це все приведе в масштабах світу, залежить і від того, як Україна застосує нові військові технології цього року. І від допомоги західних союзників.

• Олег Карп’як, BBC Україна