Китайський цирк, який намагається розвалити західну єдність і з приводу України. Тепер уважно стежимо за Арахамією - вилизувачем Китаю

Як відомо, вчора у посла Китаю у Франції Лу Шайє сталося щось на кшталт словесної діареї, коли він давав інтерв'ю телеканалу LCI. На питання про те, що він може сказати про анексію Криму, він перейшов російською, з рязанським акцентом і чітко сказав: «Это зависит от того, как смотреть на этот вопрос… Первоначально полуостров был русским». Зрозуміло, що така відповідь викликала легкий шок у присутніх, після чого ведучий вирішив уточнити питання, оскільки вирішів, що посол обмовився. Він зауважив, що згідно з чинними нормами міжнародного права, Крим це – Україна. І тут посла прорвало.

Він дійсно уточнив свою позицію і сказав: «Даже страны бывшего СССР не имеют активного статуса, поскольку нет международного соглашения, которое подтвердило бы их статус суверенных государств». Простіше кажучи, товариш посол послав до біса весь світовий порядок і заявив про те, що він і напевно – не тільки він, а і його шеф, мають сумніви щодо суверенітету одразу цілої низки країн. Він якось забув про те, що щодо Китаю є такі сумніви і не тільки в плані суверенітету, але навіть у плані назви, яку він віджав у Тайваню.

І щодо міжнародних угод, які дають основу для нинішнього статусу Китаю, включаючи й угоди щодо боротьби з Японською Імперією, а значить і той самий Ленд-ліз, були укладені не з комуністами, а з урядом, який зараз функціонує на Тайвані. Нинішній, комуністичний Китай є вкрай сумнівною освітою, з правової точки зору, але під нього ніхто не копав з єдиної причини – щоб не ламати усталений світопорядок. Але якщо самому Китаю на це – начхати, то немає сенсу імітувати «мир-дружбу-жуйку» і щодо Китаю.

По суті, Китай є імперією, а час імперій минув і ця імперія повинна теж померти і відпустити окуповані країни і народи, починаючи з Тибету. Але в даному випадку цікаво те, наскільки вже виїхала зозуля у самого Сі. Якщо посол Лу Шайє буде відкликаний до Пекіна і приблизно покараний, то це – один розклад, а якщо ці слова ніяк не вплинуть на його подальшу кар'єру, то це – зовсім інше, і дуже вже нагадує мюнхенську риторику прутина в 2008 році. Той самий правовий нігілізм і просто димний імперіалізм. Але в даному випадку цікаво те, що жорстка та миттєва відповідь на все це пролунала від профільних міністрів країн Балтії.

МЗС Литви: «Якщо ще хтось ставить питання про те, чому країни Балтії не довіряють Китаю та його «мирним ініціативам по Україні» – дивіться промову його посла у Франції, який стверджує, що Крим – російський, а наші країни не мають суверенітету» .

МЗС Латвії: «Коментарі китайського посла у Франції щодо міжнародного права та національного суверенітету абсолютно неприйнятні. Ми очікуємо на пояснення китайської сторони та повного спростування цієї заяви.

МЗС Естонії: «Така риторика є неприйнятною і поганою». Це було сказано на публіку, а в МЗС викликано тимчасового повіреного Китаю, де йому особисто висловлено протест Естонії.

МЗС України. А чи у нас є МЗС? У нас є міністр закордонних справ, чи це вже все – Єрмак? Адже цей спіч стосувався нас насамперед, оскільки окрім загальних словес про суверенітет, посол висловився про Крим – територію України. На ці слова відреагував лише посол України у Франції, який зауважив, що у посла Лу Шайє або проблеми з географією, або він висловив власну позицію, яка прямо суперечить офіційній позиції Китаю.

А в цей же час у Франції була урядова делегація на чолі з міністром торгівлі Китаю Ван Веньтао, який провів переговори з міністром торгівлі Франції Олів'є Бехтом у Парижі. Згідно з китайською пресою, вони обмінявшись думками з таких питань як реалізація економічного та торговельного консенсусу, досягнутого лідерами Китаю та Франції, розширення двостороннього торговельного та інвестиційного співробітництва та подальше сприяння обміну діловими кадрами.

Тобто ця подача китайського посла, на тлі зазначених переговорів, залишилася і без відповіді МЗС Франції, хоча це висловив посол саме у цій країні. Ну а ми маємо відкрите питання щодо товариша Арахамії, який трохи більше року тому вилизував китайців і розповідав про те, що партії зелених бездарів є чому повчитися у китайських комуністів. Після всього цього до нього так і немає жодних питань з приводу того, чому як тільки у нього розкривається рота, звідти валяться ворожі наративи. Втім, відповідь відома, але вона має бути не плодом логічних міркувань, а відповідним процесуальним документом. У будь-якому випадку Китай ще раз показав, що він – проблема, яку доведеться вирішувати осудному світу.

Це було вчора, станом сьогодні преса пише про те, що послів Китаю в країнах Балтії сьогодні викликали на килим міністри закордонних справ. Але нам була цікава реакція України, Франції та власне самого Китаю. Станом на вчора Україна відреагувала лише заявою посла України у Франції, який зазначив, що або у китайського колеги погано з географією, або він має категорично відмінне, від керівництва країни, уявлення про ці теми.

А сьогодні стало відомо про те, що нарешті прокинувся наш міністр закордонних справ і назвав заяви посла «абсурдними». І ось що цікаво, щодо країн Балтії Лю Шайє висловив сумнів у їхньому суверенітеті, а нам, на додаток до цього, він послав ще й привіт по Криму, але там викликали послів для відповідного та особистого протесту, що є найвищим рівнем реагування, перед висилкою. посла та зниження дипломатичного статусу, а пацієнт, який імітує міністра закордонних справ, обмежився ось такою оцінкою подій. Загалом, він завжди був хот-догом без ковбаси і без Єрмака він навіть рота не може відкрити, а в основному, саме Єрмак і діє у повноваженнях міністра закордонних справ.

На ранок стала відома й реакція МЗС Франції. Як і слід було очікувати, там висловили свою стурбованість заявами посла. Ну а що таке занепокоєння, саме ми чудово знаємо. Цю реакцію можна порівняти з тим, що хтось випив багато пива чи кави і в якийсь момент починає замислюватись про те, де знаходиться найближчий туалет. Ось цей момент і можна вважати заклопотаним. Ніякого змістовного наповнення в такій реакції немає абсолютно і таке озвучують у тому випадку, коли промовчати – ще гірше.

Воно й зрозуміло, адже Макрон щойно був у Пекіні і схоже на те, що тільки стриптиз перед Сі не робив, оскільки сьогоднішня китайська преса просто палає після заяви комісара із закордонних справ Жозепа Борреля, який запропонував розпочати патрулювання Тайванської затоки силами флотів країн ЄС. Те, що в Пекіні буде приблизна така реакція, можна було не сумніватися, але у своїх гнівних промовах їх преса постійно апелює до того, що мовляв ось же Макрон зовсім інше розповідав і прослизають словесні конструкції в тому плані, що він там що- то ще й наобіцяв.

Було б зовсім дивно, якби МЗС Франції відреагувало б жорстко, у стилі того, як це зробили країни Балтії, оскільки сказано все це було на території Франції та на французькому телеканалі. Але в такому разі міністерство виступило проти позиції власного президента і, напевно, не варто дивуватися з того, що подібну промову рушив саме посол у Франції і саме після того, як Макрон повернувся з Китаю. Насправді, ось що сьогодні пише китайське видання Global Times, коментуючи заяву Жозепа Борреля:

«Зауваження пролунали після того, як Боррель виступив у вівторок на дебатах у Європейському парламенті про відносини між ЄС та Китаєм, у ході яких глава зовнішньої політики ЄС наголосив на необхідності єдиного підходу ЄС до Китаю. В останні тижні ЄС став свідком широких дебатів після коментарів президента Франції Еммануеля Макрона після візиту до Китаю, який закликав ЄС зменшити свою залежність від США та уникнути втягування у конфронтацію між Китаєм та США щодо тайванського питання».

Якщо мсьє Емануель вважав, що китайці не вичавлять з його візиту все, до останньої краплі, то жорстоко помилявся, а можливо там за все заплачено і зокрема за те, що Париж надає майданчик для таких заяв того ж посла або ще когось. Зрозуміло, що це була пробна куля Пекіна, яка спостерігає за реакцією США та Європи, на цю відкриту провокацію, але водночас там спостерігають і за реакцією самої Франції.

І як ми бачимо, реакції там немає, що говорить багато про що і зокрема про те, що Китай починає «вписуватися» за друга Емануеля. Нехай це відбувається не на найвищому рівні, а силами підставних діячів, на кшталт директора департаменту європейських досліджень Китайського інституту міжнародних досліджень Цуй Хунцзяня, якого цитує згадане вище видання:

«Заклик Борреля можна розглядати як спосіб врівноважити зауваження Макрона, показуючи, що ЄС сподівається зробити так, щоб його так звана єдина зовнішня політика переважала політику своїх держав-членів… Але ми повинні зберігати пильність, оскільки ці зауваження показали, що деякі люди в Європі вторять США, прагнучи маніпулювати тайванським питанням».

Так що реакція Франції передбачувана і зрозуміла, а сам Пекін відреагував на це глухо. МЗС Китаю заявило про те, що позиція країни не зазнала жодних змін з 2014 року, коли було зроблено заяву про те, що Пекін вважає Крим українським, оскільки жодних інших міжнародних правових актів на цю тему не існує. Але це – не та реакція, яку можна сприймати всерйоз. Згідно з цією заявою МЗС, посол виявив непробачну самодіяльність і поставив під сумнів правильність політики партії та уряду. Такі речі в партократичній, тоталітарній системі караються миттєво.

У такому разі, МЗС могло б нічого і не оголошувати, а єдиною чіткою реакцією на інцидент, було б його відкликання на батьківщину та заміна його на нового товариша. Але, наскільки можна зрозуміти, нічого подібного не сталося. А якщо так, то ніякої самодіяльності не було і насправді, посол озвучив справжню позицію Китаю, який через Францію намагається розвалити західну єдність і з приводу України, і з приводу Тайваню, яка була оформлена під час зустрічі міністрів закордонних справ G7, що проходила з 16 по 18 квітня в японському Каруїдзаві.

Але шоу ще не закінчено і китайський цирк продовжується. Тепер уважно стежимо за Арахамією, якого можна вважати допоміжним індикатором дій КНР.

За матеріалами: defence-line.org