Знову про літаки для України (Фото. Відео)

Якщо ще літом велись запеклі суперечки – який літак 4+ покоління кращий для України, й у справжніх віртуальних баталіях зустрічались фанати F-16, Gripen, F-15E, F/A-18, Eurofighter та Rafale, то тепер почали лунати назви таких літаків, як Tornado, які нібито розглядає для передачі Італія.

А в цій ситуації навіть Tornado – не самий поганий варіант, бо попри вік він постійно модернізувався та проходив оновлення в середньому до 2010-х років, включно з інтеграцією цілого ряду високоточного озброєння, як AGM-65 Maverick, Brimstone, HARM, Storm Shadow та високоточних бомб.

Tornado GR-4 повітряних сил Великої Британії (фото: DoD US)

Але, все одно, він у строю залишається лише у версії IDS винищувача-бомбардувальника та “протирадіолокаційного” літака ECR з обмеженими можливостями повітряного бою. А “чистий” винищувач ADV, з інтегрованими AIM-120 AMRAAM, вже знятий з озброєння у всіх країнах.

Але на фоні Tornado існує ще один тип літаків, який здається також розглядається для посилення Повітряних Сил України. І мова йде про легкі штурмовики, такі як AMX Ghibli, Alpha Jet, Hawk чи M-346.

AMX Ghibli повітряних сил Італії (фото: Aeronautica Militare)

З одного боку, розгляд цих машин навіть може мати певну логіку. Зазвичай вони простіші та дешевші в експлуатації, не мають значного впливу на обороноздатність донорів, їх легше опанувати, як пілотам, так й технікам, більше того їх втрата ніяким чином не призведе до будь-яких технологічних чи репутаційних ризиків. Але мова йде про доволі слабкі з точки зору бойових можливостей машини, більше того, багато з них лише формально можливо вважати “штурмовиками” навіть з приміткою “легкі”.

AMX Ghibli

Зокрема варто почати з найбільш “чистокровного” штурмовика з переліку – італійського AMX Ghibli, який накреслювали у 70-х, як просту, легку, дешеву машину з “експортним потенціалом” у ролі якого одразу виступила Бразилія зі своєю специфікою театру військових дій Південної Америки.

В результаті фактично є дві версії AMX Ghibli – італійська, сумісна з озброєнням НАТО, та бразильська, яка відрізняється спрощеними авіонікою та бортовими системами. Але концепція літака залишилась без змін – це легка машина в якій для економії навіть немає бронювання кабіни. Тобто попри назву “штурмовик” це точно не A-10 Thunderbolt II зі своїм Brrrt чи навіть Су-25.

AMX Ghibli з блоком Litening III для використання високоточного озброєння (фото: Aeronautica Militare)

А всю реальну бойову роль AMX Ghibli, зокрема в Афганістані чи Лівії, можливо сформувати у ключі – “протипартизанський штурмовик”. Попри розміри, ця машина дійсно може відігравати роль “бомбовозу”, бо підіймає до 3,8 тонни на п’яти вузлах підвіски. Але скидати з висоти недосяжної для ПЗРК навіть високоточне озброєння – це не реальна війна з насиченою протиповітряною обороною противника.

Alpha Jet

Й це твердження цілком справедливо й для інших машин цього класу, наприклад, німецько-французький Alpha Jet, який у Німеччині саме розглядався у ролі легкого штурмовика під прикриттям винищувальної авіації з моменту накреслювання у 70-х.

І цей літак, доволі справедливо називали кращим у своєму класі через виключну надійність, дійсну простоту та вкрай високі для свого класу характеристики.

З огляду бойових можливостей, то Alpha Jet може нести до 2,5 тонн озброєння на 5 вузлах підвіски, але більш відомий цей літак як учбово-тренувальний, тобто у тій ролі в якій його бачили французи. І через це подальших оновлень для використання високоточного озброєння серійні Alpha Jet не отримали.

а високі льотні характеристики Alpha Jet був обраним літак пілотажної групи Patrouille de France (фото: DoD US)

Hawk, BAE Systems

Ще один учбово-тренувальний літак, який має певні бойові можливості – британський Hawk від BAE Systems. Він також “родом” з 70-х років та став справжнім бестселером у своїй ніші – понад 1000 випущених машин та близько півтора десятка країн-операторів.

Й звісно деякі країни, які не могли собі дозволити велику кількість повноцінних бойових літаків, намагались перетворити його на “легкий штурмовик”.

Hawk від BAE Systems (фото: RAF)

І в цій ситуації насправді цікавіший приклад Фінляндії, яка б хотіла наприкінці 70-х щось адекватне купити, але була обмежена умовами Паризьких мирних договорів 1947 року (пакет мирних договорів із союзниками Третього Рейху) за якими фінські повітряні сили були обмежені у 60 винищувачах.

Тому й Фінляндія закупила ліцензію на виробництво півсотні Hawk та озброїла їх радянськими Р-60, американськими AIM-9, НУРСами та звичайними бомбами. Але реальні бойові можливості літака обмежені 3 тонами бойового навантаження на п’яти вузлах.

Hawk (фото: Ilmavoimat)

А перетворення цього літака на більш боєздатну одиницю з можливістю використання високоточного озброєння потребує доволі масивної модернізації.

Наприклад в Австралії на озброєнні стоїть окрема версія Hawk 127, яка потребувала доволі активного втручання у конструкцію машини. Але це дозволило інтегрувати у нього високоточне озброєння завдяки встановленій у носовій частині системі лазерного наведення.

Hawk 127 (фото: Royal Australian Air Force)

M-346

Звісно є й більш сучасні машини у цьому класі. Повертаючись до Італії можливо навести приклад M-346 – доволі сучасної тренувальної машини, яка здійснила свій переший політ у 2004 році.

M-346 (фото: Aeronautica Militare) – https://defence-ua.com

На початку це була спільна розробка між L’Alenia Aermacchi та російським “КБ Яковлева”, але угода розсипалась й кожна сторона отримала лише планер і саме так у РФ з’явився Як-130, а в італійців M-346. І італійська машина доволі швидко випередила російського конкурента за кількістю клієнтів та “зіграла” навіть на традиційних російських ринках – в Азербайджані та Туркменістані.

Також італійці одразу “схопили” тренд з перетворення на легкий винищувач, який отримав окрему назву M-346FA з повним комплектом сучасного озброєння, але без далекобійних ракет повітря-повітря. Хоча машина має, на відміну від більшості учбово-тренувальних машин, власний радар Grifo-346. Саме у такій версії його закупила Нігерія та Туркменістан.

Але навіть M-346FA все ще залишається машиною, яка у повномасштабній війні може діяти лише під прикриттям повноцінних винищувачів. Або у ролі високоточного “бомбовоза” під час конфліктів низької ефективності.

Якщо розглядати взагалі роль таких машин лише у доставці до району передової лінії пари блоків з НУРСами для запуску з кабрування, то це звісно те, що у їх силах. Але навряд жодна з цих машин може стати “game changer” та переломити ситуацію на землі, а тим паче у небі. Особливо так, як це можуть зробити багатофункціональні машини 4+ покоління.

Джерело: socvector.org.ua