Литва допомагає закрити небо

Як відомо, Литва завжди була на боці України та підтримувала нас як могла. У далекому 2014 році саме вона передала нам перші партії зброї та боєприпасів, що залишилися в неї з давніх, ще совкових часів, і в цій фазі війни, яка називається широкомасштабним вторгненням, Литва теж була поряд з нами.

Досить згадати, що міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас першим відвідав Київ ще 23 березня 2022 року. Це потім до Києва поїхали перші особи, а він був першим із такого калібру державних та політичних діячів. А кілька місяців тому, коли з'ясувалося, що німецька самохідна артилерія за такої інтенсивності роботи потребує термінового ремонту, Литва відразу взяла залізо на ремонт.

І ось зараз міністр Анушкаускас знову прибув до Києва, але вже з ширшим колом питань, що обговорюються. Зокрема, наступний саміт НАТО відбудеться у Вільнюсі та на правах господарки, Литва зможе активно формувати порядок денний. Очевидно, що цим треба користуватися, і, напевно, прямо зараз уже треба рухатися в цьому напрямі. Але міністр приїхав не лише для того, щоб поговорити.

Міністр привіз із собою пакет допомоги, загальною вартістю 126,2 млн євро. Для Литви, з населенням менше за населення Києва, це – суттєва сума, а тим більше, що її наповнення – не гроші, а конкретні озброєння, боєприпаси та амуніція. І що важливо саме у цьому пакеті литовської допомоги – її реакція на заклик України допомогти їй із формуванням ешелонованої системи ППО.

Ми вже знаємо про те, що до нас заходить ППО ближнього та середнього радіусу дії від США, Німеччини, Італії та Франції, але як показала практика, поряд із потужними та далекобійними системами, на кшталт Петріот, важливі й системи ближнього бою, оскільки саме вони утилізують хвилі шахедів, які противник буде використовувати до кінця війни.

Особливо ефективними виявилися зенітно-гарматні комплекси Гепард зі своїми скорострільними гарматами. І саме такі знаряддя виявилися дуже затребуваними. Німеччина спрямовує нам додаткові установки цього класу, але зрозуміло, що для величезної території України ніяких Гепардів не вистачить, а на континенті в цьому сегменті активно виступають зенітно-гарматні комплекси «Ерлікон», виробництва Швейцарії та їх однокласники – «Бофорс», виробництва Швеції .

Як відомо, Швейцарія зараз намагається внести низку поправок до свого законодавства так, щоб не втративши нейтральний статус, вона могла б, хай і не прямо, постачати Україні окремі системи озброєнь та боєприпасів. Поки це питання не буде вирішено, саме Ерлікони ми не отримаємо навіть за бажання нам їх передати в уряд Іспанії. А ось Бофорси Швеція дозволяє нам постачати і, можливо, поставить їх сама.

Нагадаємо, саме такі гармати традиційно застосовують моряки для системи ППО останньої лінії оборони. Цими гарматами добивають усе те, що пропустили інші системи. І ось Литва вже передала нам перші комплекси L-70, які зайшли на територію України, і, можливо, вчора вперше відпрацювали мопедами. Скільки саме установок уже перебуває в Україні, ніхто не знає, але їх зайде з Литви – 36 одиниць. Що ж, вкотре скажемо: "Спасибі, Литва!" Ми ніколи не забудемо цієї допомоги і, безумовно, допоможемо Литві та тим партнерам, які зараз поряд з нами, якщо знадобиться вже наша допомога. Але після того, як ми порвемо цю двоголову тварюку, така допомога вже навряд чи знадобиться.

За матеріалами: defence-line.org