Наполеонівські плани з формуванням 3-го АК росії в Україні

У новинах все частіше згадується про формування в Росії нового армійського корпусу для війни з Україною. Більшість коментарів та дискусій навколо 3-го АК зводиться до наявності чи відсутності у Кремля ресурсів для продовження війни, власне – успіхів чи провалів у справі формування нового корпусу, його боєздатності, часу перекидання в Україну і географії застосування.

Натомість нез’ясованим залишається питання: а де ж перебуватимуть корпусне управління та пункти постійної дислокації частин і з’єднань 3-го АК? в Підмосков’ї? у Поволжі? на Донщині?

Складається враження, що 3-й АК – це не просто ще одне формування ЗС РФ, а саме окупаційне, яке створюється для стаціонарного розміщення і “прописки” на новоокупованих територіях України. На зразок створених на межі 2014/2015 років 1-го АК в ОРДО і 2-го АК в ОРЛО.

Очевидно, що на даному етапі Кремль прагне “заморозки” війни на Півдні і формалізації нового статусу Херсонщини та Приазов’я. У такому разі воюючі там зараз частини 58-ї і 49-ї армій мають повернутися “додому” на Північний Кавказ, а 22-го АК – в окупований Крим. Замість них треба створити і залишити нове формування. І ним якраз може бути цей 3-й АК.
Давайте прослідкуємо, як Росія робила раніше.

ПРИДНІСТРОВ’Я

Ще з радянських часів у Тирасполі знаходилися управління 14-ї армії і 59-ї мотострілецька дивізія з її складу. У квітні 1992 (ще в розпал придністровського конфлікту) Росія оголосила свою юрисдикцію над цими військами. Потім вони гібридно втрутилися у війну з Молдовою на придністровському боці, а після укладання перемир’я в липні військові 14-ї армії прописалися в Придністров’ї як “миротворці”. У 1995-му 14 армія перетворена на Оперативну групу російських військ в Придністровському регіоні Республіки Молдова. Там вони лишаються і досі.

ЧЕЧНЯ

Під час Першої чеченської війни в червні 1995 росіяни створили на авіабазі Ханкала під Грозним, на той час вже окупованим, управління 58-ї армії – на базі 42-го АК з Північної Осетії. З’єднання і частини нової армії мали стати стаціонарним окупаційним контингентом у завойованій Ічкерії. Однак ту війну Росія програла і була змушена вивести з республіки свої війська. Управління 58-ї армії переїхало у Владикавказ, де воно сидить і досі.

У грудні 1999, вже під час Другої чеченської, Росія створила у Ханкалі на базі різних частин з усієї РФ 42-гу мотострілецьку дивізію 58-ї армії. 42-га МСД і досі відіграє роль окупаційної підтримки режиму Кадирова. Зараз ця дивізія, разом з іншими формуваннями 58-ї армії, воює в Україні.

ЦХІНВАЛЬСЬКИЙ РЕГІОН (ПІВДЕННА ОСЕТІЯ)

Грузія втратила контроль над більшою частиною Південної Осетії ще у 1991, а з наступного року в регіоні, згідно з угодами, був розміщений невеликий миротворчий грузинсько-російсько-осетинський миротворчий контингент. Під час російського вторгнення у 2008 в Цхінвалі воювали частини 58-ї армії, зокрема 19-та МСД з Північної Осетії. Після поразки Грузії та дипломатичного визнання Москвою південно-осетинського режиму, частини 19-ї МСД залишалися в регіоні як окупаційні, а 2009 на їх основі створена 4-та російська військова база. На базі виведених у Північну Осетію частин 19-ї дивізії сформована 19-та окрема мотострілецька бригада. У 2020 бригада знову розгорнута у 19-ту МСД. Нині і окупаційна 4-та військова база з Південної Осетії і 19-та МСД з Північної Осетії воюють в Україні.

АБХАЗІЯ

Грузія програла свою першу війну в Абхазії восени 1993. Сепаратистів гібридно підтримували як регулярні російські війська, так і ціла плеяда різношерстих “добровольців”. Відповідно до капітулянтських угод, з 1994 року на східному прикордонні Абхазії вартували російські миротворці, які змінювалися на ротаційній основі. Напередодні війни 2008 це були три батальйони 131-ї окремої мотострілецької бригади з Майкопа. (Тої самої Майкопської бригади, яку в січні 1995 розгромили чеченці на вулицях Грозного).

Разом з формуваннями сепаратистів 131-ша ОМСБр взяла участь у серпневій війні з Грузією, а в 2009 її переформували в окупаційну 7-му військову базу. Нині російські солдати з окупованої Абхазії воюють в Україні.

КРИМ

Відповідно до угоди 1997, на базі частини Чорноморського флоту ВМФ СРСР в Україні створено ЧФ РФ. Формування російського ЧФ у Криму включали флотське командування, кораблі з відповідною інфраструктурою, бригаду морської піхоти, дві авіабази і ще трохи різних підрозділів берегових військ.

В процесі захоплення Криму на бік росіян перейшла більшість особового складу ВМС України, зокрема, і берегових військ. У 2017 на базі старих кримських частин берегових військ ЧФ (крім морської піхоти), новосформованих, а також з українських зрадників сформовано 22-й АК берегових військ ЧФ РФ. Нині він воює на материковій Україні.

ДОНБАС

Війна на сході України від початку була сильно гібридною. Проти урядових сил АТО воювали різношерсті формування, зліплені зі зрадників з силових структур, з місцевих українофобів та з прибулих в регіон росіян – кадрового спецназу, парамілітарних формувань (типу козацтва) та індивідуальних шукачі та індивідуальних шукачів пригод. Пізніше у бойові дії все активніше втручалися і більші кадрові частини російської армії. Але до 2022 Москва заперечувала свою роль і не мала формальних відносин з т.зв. “ДНР” і “ДНР”.

Тому окупаційні контингенти розгортали з “гібридного” матеріалу, скріпленого і посиленого інструкторами, фахівцями та іншими наставниками з кадрової армії РФ. На межі 2014/2015 на базі “Народного ополчення Донбасу” створили 1-й АК “ДНР”, а на базі “Армії Юго-Востока” – 2-й АК “ЛНР”. Деякі “батальйони” розгорнули до полків і бригад, деякі розформували, командирів-девіантів зачистили. Нині 1-й і 2-й АК цілком вмонтовані у командну вертикаль ЗС РФ, хоча й вважаються гіршої якості за справжні кадрові частини.

…ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ

Формування нового 3-го АК відбувається за “чеченською”, а не “донбаською” моделлю. У ЗМІ згадуються нові 6-та МСД, 72-га ОМСБр, 17-та артбригада великої потужності, які створюються спеціально під 3-й АК. Але номер корпусу може свідчити про розвиток саме “донбаської” теми військового освоєння України.

Слушна і думка колег, які кажуть, що одного корпусу може бути недостатньо для утримання Херсонщини і Приазов’я. До того ж маємо окуповану частину Харківщини. З іншого боку, росіяни нікому й не обіцяли, що не буде додаткових 4-го, 5-го та інших окупаційних корпусів.

Втім явні проблеми з формуванням тільки одного 3-го АК можуть скорегувати наполеонівські плани російських штабістів.

Джерело: informnapalm.org