Дванадцять друзів Деркача та схеми їх злочинної роботи

Зрада це чи випадковість?

Атомна енергетика України історично сформована як складова союзного атомно-промислового комплексу і має безліч економічних, технологічних та професійних зв’язків з Держкорпорацією "Росатом" як правонаступника Міністерства середнього машинобудування СРСР.

Проте з розвалом Союзу для Росії вітчизняний атомний сектор не просто став ласим шматком та ринком збуту, а і конкурентом на світових ринках. Саме тому РФ протягом усього строку нашої незалежності використовувала всі важелі впливу, щоб не дати Україні позбутися залежності у цій сфері.

В далекому 2006 році, після політичного "піруету" Олександра Мороза та створення нового уряду на чолі з Віктором Януковичем, за квотою Соціалістичної партії України президентом НАЕК "Енергоатом" був призначений молодий та перспективний керівник, випускник вищої школи КДБ, Андрій Деркач!

Після цього, 2006-2007 роки були дуже плідними з точки зору співпраці НАЕК "Енергоатом" з Федеральним агентством з атомної енергії Російської Федерації (у подальшому реорганізоване в Держкорпорацію "Росатом").

Важливим елементом цієї співпраці було підписання довгострокового контракту з ВАТ "ТВЕЛ" (дочірня компанія ДК "Росатом"), який базується на "Методиці формування цін на свіже ядерне паливо" для АЕС України, що дозволяє розраховувати вартість "відповідно до наявних тенденцій на світовому ринку послуг і матеріалів ядерно-паливного циклу", а також налагодження співпраці між російським "Атоменергопром" та ДК "Укратомпром".

Так українська атомна енергетика на довгі роки стала заручницею атомно-промислового комплексу Росії, як у сфері постачання ядерного палива, так і комплектуючих для блоків АЕС. Як наслідок цього, галузь стала джерелом збагачення Деркача та його молодої команди, втративши будь-які шанси на розвиток.

Більше ніж рік тому ФБР США виявило зацікавленість щодо діяльності багаторічних "тіньових керівників" атомної галузі України та встановили зв'язки Деркача з російськими спецслужбами. В Україну пішли відповідні запити.

24 червня цього року СБУ, в рамках спецоперації "Порятунок лейтенанта Баканова", витягло із засіків "деркачівський кейс", і, стряхнувши з нього пил, арештувала Ігоря Колєснікова. Він розповів про роль Деркача, яку йому відводили росіяни напередодні військового вторгнення. СБУ реалізувала частину матеріалів, що стосується цієї сторони діяльності екс-нардепа, і відзвітувалась перед громадськістю:

https://www.facebook.com/SecurSerUkraine/videos/735490880826702/

Хто ж вони ці "лучшіє люді города"?

З 2006 по 2008 на посаді віце-президента у Деркача, а з 2013 по 2014 роки на посаді президента НАЕК "Енергоатом" працював Микита Константінов, який з 2015 року займає офіційні посади в ДК "Росатом" (генеральний директор АТ "Росатом Оверсіз", генеральний директор АТ "Росатом Енерго Інтернешнл", заступник генерального директора АТ "Концерн Росенергоатом").

Саме за його поданням та за сприяння тодішнього Міністра юстиції України Олени Лукаш розпочав свій шлях в енергетиці на посаді виконавчого директора з правового забезпечення НАЕК "Енергоатом" Герман Галущенко.

Дехто стверджує, що проблемами енергетики він переймався ще з 2006 року, допомагаючи пану Деркачу, однак документальних підтверджень цьому немає. Проте є підтвердження програних НАЕК "Енергоатом" судів на десятки мільйонів доларів (стор. 8, № 47 газети "Деловая столица" від 25.11.2013), арешту на території РФ всіх коштів та майна НАЕК, появи так званих "посередників" в рамках господарської діяльності національного оператора АЕС з підприємствами РФ – "фірм-прокладок" на території Грузії, Чехії, Словаччини, Угорщини, Італії, Австрії, Німеччини та країнах Балтії, які підвищували ціну на обладнання від 50% до 300%.

Вже в 2020 році, після призначення Германа Галущенка віце-президентом з перспективного розвитку, а Якоба Хартмута віце-президентом з фінансів НАЕК "Енергоатом", було ліквідовано Представництво НАЕК "Енергоатом" в ЄС (м. Брюссель) та згорнуто співробітництво національного оператора АЕС України з європейськими інституціями.

Також припинено роботу з добудови 3 та 4 енергоблоків Хмельницької АЕС з РУ В-320 за ліцензією "Skoda JS", роботу з організації прямих поставок європейської продукції для потреб НАЕК "Енергоатом" без участі посередників, роботу з організації подальшої взаємодії з "Євроатом" в напрямку підвищення безпеки діючих енергоблоків, згорнуті лобіювання українського "атому" на європейському ринку електроенергії.

Результатами менеджменту Галущенка та Хартмута в НАЕК "Енергоатом" протягом 2020-2021 рр. стали 5 кримінальних проваджень (№52020000000000618 від 02.10.2020; №52020000000000729 від 17.11.2020; №12020100100007741 від 25.12.2020; №52021000000000006 від 05.01.2021; №52021000000000012 від 12.01.2021), пов’язаних із реалізацією електроенергії за заниженими цінами та розтратою коштів НАЕК під час здійснення закупівель, суми збитків від яких обраховуються мільярдами.

Кадровою ж основою вертикалі управління НАЕК "Енергоатом" були і залишаються "люди Деркача", які пов`язані з російськими спецслужбами та мають громадянство РФ.

З 2002 по 2019 роки Виконавчий директор Дирекції з персоналу НАЕК "Енергоатом" Олег Бояринцев був помічником народного депутата України Андрія Деркача та представником кандидата в депутати ВРУ в Сумському окрузі. Після призначення Галущенка міністром енергетики т.в.о. президента Петро Котін одразу призначив виконавчим директором з кадрових питань Бояринцева, створивши для цього відповідну посаду з правом підпису.

Протягом роботи в НАЕК "Енергоатом" Бояринцев розпочав активну розстановку кадрів серед керівництва з фізичного захисту, нехтуючи інструкціями та КЗпП та допомагав у зборі інформації та проведенні тіньових операцій своєму "колишньому шефу" Андрію Деркачу. Інсайдери приписують Бояринцеву не лише контроль за кадровою політикою, а і за фінансово-господарськими операціями, а також відповідальність за протидію витоку невигідної для керівництва НАЕК "Енергоатом" інформації.

24 березня 2022 року Олега Бояринцева було затримано співробітниками Служби безпеки України. Виконавчого директора з персоналу НАЕК "Енергоатом" підозрюють у прямій співпраці з окупантами.

Головним консультантом президента НАЕК "Енергоатом" Петра Котіна на Південноукраїнській АЕС був Сергій Попов (звільнений у січні 2022 року), до цього – виконавчий директор з якості та управління НАЕК "Енергоатом". Він має громадянство РФ (паспорт РФ № 4514819284, ІПН 772412795258). Протягом 2019 року Попов отримував дохід в АО "Концерн Росэнергоатом по реализации капитальных проектов" (РФ) та АО "Русатом Энерго Интернешнл" (РФ) загальним обсягом близько 700 тис. рос. руб. Систематично здійснював подорожі до РФ та Білорусії.

На Рівненській АЕС консультантом Петра Котіна працює Дмитро Жирков (уродженець м. Єкатеринбург, станом на 2011 рік мав водійське посвідчення РФ № АВЕ 076969, на 2005 рік був єдиним власником нерухомого майна у м. Москва за адресою: вул. Наметкіна, 9, корп.1, кв. 212 та/або 213). Тривалий час до 2019 року Жирков був фігурантом кримінального провадження за фактом розкрадання коштів Запорізької АЕС, під час розслідування якого перебував на території РФ.

Ще одним "радником" Петра Котіна є Ігор Миронюк, з 2002 по 2012 роки – помічник народного депутата Андрія Деркача, близький друг та однокурсник останнього в Харківському вищому військовому командному училищі ракетних військ (1985-1989 рр). Активно відвідував РФ та Білорусь. Його син Миронюк А.І. – співробітник Відділу координування проектів технічної допомоги НАЕК "Енергоатом", який відповідає за реалізацію проєктів з підвищення безпеки АЕС (розробка проектів та закупівля систем та обладнання) за кошти міжнародних донорів.

Заступником директора з міжнародних проєктів Дирекції з міжнародного співробітництва НАЕК "Енергоатом" є Віктор Лелека (уродженець м. Вітєбськ, Білорусь, у 1987 році Лелека закінчив факультет іноземних мов та закордонної військової інформації Військовий інститут Міністерства оборони СРСР, який готував розвідників для подальшого проходження служби в КДБ та ГРУ ГШ МО РФ, у т.ч. під глибоким прикриттям). Протягом 2017-2019 років він часто подорожував до РФ та Білорусі.

До початку війни Лелека активно створював обставини для посилення підпорядкування АЕС України Московському центру МАГАТЕ та протидіяв підпорядкуванню Паризькому центру в питаннях інспекційних перевірок експлуатації ядерних об’єктів на території України. До 24.02.2022 у ході взаємодії з керівництвом Паризького центру МАГАТЕ Лелекою велась риторика щодо відновлення перевірок АЕС України московським центром МАГАТЕ.

Скандальна голова Печерського районного суду м. Києва в 2007-2014 роках Ірина Отрош, після її просування на посаду радника президента НАЕК "Енергоатом", в січні 2022 року мала бути призначена директором Виконавчої дирекції з правового забезпечення НАЕК. Це створило б умови доступу до всіх конфіденційних документів та договорів НАЕК "Енергоатом", оскільки всі вони погоджуються зазначеною Дирекцією.

Отрош має громадянство РФ (паспорт РФ № 9714097358, ІПН 910512078385), що підтверджується даними Федеральної податкової служби РФ.

Протягом 2014-2019 рр. Вона перебувала на ТОТ Крим. Встановлено, що 27.06.2019 Отрош прибула з ТОТ Крим через КПВВ Каланчак з використанням паспорту громадянина України.

Як бачите, "випадкові" люди в керівництві НАЕК "Енергоатом" не працюють.

Чому ж тоді при такій наявності фактів "деркачатам" вдається і станом на сьогодні "кошмарити" атомну галузь?

Очевидно, що безтурботне життя команді Деркача забезпечували "свої" люди в правоохоронних органах. Тому і більшість справ, відкритих у минулі роки, просто "спускали на гальмах".

І цьому підтвердження – затримання 16.07.2022 працівника СБУ, в нещодавньому минулому начальника управління СБУ в Криму Олега Кулініча, якого підозрюють у співпраці зі спецслужбами Росії.

За часів прем'єрства Віктора Януковича в 2006-2007 роках Олег Кулініч був віцепрезидентом НАЕК "Енергоатом". В цей самий період НАЕК "Енергоатом" очолював Андрій Деркач. Кулініч також є випускником академії ФСБ Росії.

Сукупність подібних фактів і наявність в державних структурах такої кількості зрадників остаточно вибило ґрунт з-під ніг голови Служби безпеки України – 19.07.2022 Ивана Баканова було звільнено.

Але суспільство чекає відповіді на питання:

1. Чи підтверджується інформація зустрічі росіян на Запоріжський АЕС (в особі в.о директора, заступника директора з фіззахисту) зі словами: "добро пожаловать на новую станцию Росатома"?

2. Чи ведеться робота з денонсації міждержавних (не міжвідомчих) угод між Російською Федерацією та Україною в частині атомної тематики?

3. Як саме сталось, що на Запорізький АЕС технічна документація по паливу "Westinghouse" потрапила до росіян? Хто в цьому винен?

4. Будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Початкова кошторисна вартість будівництва сховища була біля 650 млн. грн. Два рази відповідні тендери були відмінені. 09.12.2022, без тендеру, був укладений договір майже на 2 млрд. грн. з фірмою "КБР" на добудову. В той же час в мережі є плівки, на яких людина схожа на Божко говорить, що "все спиз#ено" – це стосовно будівництва ЦСВЯПу. Чи ведуть правоохоронні органи відповідні розслідування? Які справи з добудовою Сховища? Коли паливо туди плануєте почати завозити?

5. Що відбувається на Східному ГЗК? Чи були передані ліквідні активи на НАЕК "Енергоатом"? Чи збирається міністр скидати "неліквід" на ДП "Бар'єр" (у минулому – Придніпровський хімічний завод).

6. Зміна директора Рівненської АЕС Павлішина. Що це було? І при чому тут його син? Кажуть, що після переведення у нього були зустрічі в РНБО України. Багато цікавого розповів.

7. Що трапилось з турбіною другого блоку Хмельницкої АЕС? Хто винен? Що з ремонтом? Стан ремонтних робіт по блоках АЕС взагали? Ми готові до зими?

8. НАЕК "Енергоатом" з профспілкою підписали спільне рішення до колективного договору, згідно з яким для керівництва премія зберігається у повному обсязі – 100%, а для персоналу відповідно 40 і 50% Чи правда це? Чому це так?

9. Чи має НАЕК "Енергоатом" стратегію до 2050 року? З яких коштів буде профінансоване будівництво нових 9 (чи 14) атомних блоків вартістю 6-7 млрд доларів кожен? Куди видавати потужність? Як це вписується в енергетичний баланс України?

СХЕМА РОБОТИ ДЕРКАЧА ТА ЙОГО ДРУЗІВ

Схема, що додається, наочно це демонструє!

Як ми бачимо, схема має глибоке російсько-мафіозне коріння та працює виключно на умовах "один за всіх і всі за одного"!

Почнімо з того, що Деркач був народним депутатом з 1998 року (III, IV, V, VI, VII, VIII та ІX скликань) по мажоритарному округу (Глухівський, Путивльський, Кролевецький, Ямпольський, Середино-Будський райони Сумської області) – і це не випадково. Окрім отримання депутатської недоторканості для "кришування" та формування своєї антиукраїнської команди, це давало йому можливість контролю та впливу на органи місцевого самоврядування (на Сумщині) через низку важелів, делегуючи наглядові функції Олегу Бояринцеву.

Маленьке місто Глухів у Сумській області стало основним центром інтересів Деркача, а саме: "Глухівський кар’єр". Під егідою Деркача тут ведеться видобування високочистого кварциту, кремнію та феросиліцію у Баницькому родовищі. І здавалося б, що тут дивного: типова схема більшості українських політиків, але ж ні. Видобуток здійснювався через кіпрську офшорну компанію UNITED COMPANY RUSAL SILICON LIMITED, власником якої виступає відомий російський підприємець Олег Дерипаска. Очевидно, що корисні копалини вивозились за межі України, проте мало кому відомо, що вони напряму постачались до підприємств російського військово-промислового комплексу для виготовлення тактичних ракетних комплексів. Таким чином, Деркач, будучи багаторічним українським політиком, безпосередньо сприяв підготовці й бойовому зміцненню Росії та формуванню нею стратегічного запасу ракет різного типу, що сьогодні летять на голови українців.

Якби ж то, це було єдине посередництво Деркача між Україною та Росією.

Через підконтрольних осіб Деркач повністю контролює діючого Міністра енергетики Германа Галущенка та весь топ-менеджмент атомно-промислового комплексу України, а через "тіньовий офіс" (ЦЕНТР) координує прийняття та реалізацію стратегічних рішень щодо діяльності підприємств галузі в інтересах команди Деркача.

Т.в.о. президента НАЕК "Енергоатом", за рекомендацією Деркача та сприяння деяких функціонерів Офісу президента, у 2020 році було призначено Петра Котіна, який повністю та безумовно підпорядковується "ЦЕНТРу" та у якого повністю відсутні власні амбіції.

Рішення, що погоджені "ЦЕНТРом", реалізуються через Якоба Хартмута (віце-президента НАЕК "Енергоатом") та Олега Бояринцева (виконавчого директора з персоналу НАЕК "Енергоатом"). Вони ж, разом з міністром Германом Галушенком, подають "схеми та пропозиції" до "ЦЕНТРу" щодо діяльності підприємств енергетичної галузі.

Якоб Хармут є однією з найдовіреніших осіб Деркача, якій випала "честь" продовжити багатолітній зв'язок родини Деркачів з усім відомим міжнародним кримінальним авторитетом – Семеном Могилевичем. Так, через підконтрольну Могилевичу особу (Івор Омсон), разом із Якобом Хармутом, виступають засновниками лондонської компанії DELPHI WORDWIDE LLP, яка заточена під відмивання грошей з атомної галузі України.

Івор Омсон, у свою чергу, опосередковано через ТОВ "ЛІДЕР ТВ" виступає засновником медіагрупи "112 Україна", афільованого в той час до Віктора Медведчука. З Івор Омсон також пов’язаний ще один всім відомий персонаж – Дмитро Фірташ – через кіпрську компанію SIMIA HOLDINGS LTD, директорами якої вони обидва виступають.

Олег Бояринцев на пряму відповідає за розстановку "потрібних" людей на важливих посадах. Серед яких, через підконтрольну особу, повністю контролюється директор ВП "Атомпроектінжиниринг" НАЕК "Енергоатом" Микола Божко (це той, у якого все "спи#жено"). А сам процес "спи#ження", в свою чергу, на початку схеми реалізував Ігор Ігнатов. Завдяки йому, наприклад, вкладені мільярди у ЦСВЯП: але ми і дотепер маємо лише "хатинку на курячих ніжках", яку три рази офіційно вводили в експлуатації під камери. Саме він контролював протягування скандального генпідрядника БК "КБР" на всі державні закупівлі, але у подальшому він був просто "кинутий" (наразі відмивання коштів через БК "КБР" здійснюється безпосередньо ії директором Дмитром Нєстеруком).

Не самостійними є й керівники атомних електростанцій, які призначаються за рішенням "ЦЕНТРу", серед яких: Ігор Мурашов (т.в.о. генерального директора ВП "Запорізька АЕС"), Андрій Козюра (генеральний директор ВП "Хмельницька АЕС"), Ігор Полович (генеральний директор ВП "Південноукраїнська АЕС") та Павло Павлишин (до недавна генеральний директор ВП "Рівненська АЕС"). Окремо у цьому переліку варто виділити Павла Павлишина, оскільки свого часу він був змушений "грати за правилами", але наразі він має конфлікт та судову суперечку з "друзями".

Однак, і це не всі досягнення Деркача. Для повного і всебічного контролю енергетичної сфери ще у 2009 році Андрій Деркач поріднився з Костянтином Григоришиним (брат дружини Деркача одружився з дочкою російського олігарха). Це дало змогу клану впливати на 10 українських Обленерго, контролюючи там від 12 до 100% акцій.

Отже, згідно з вищезазначеним, усім стають очевидними відповіді на питання, поставлені мною у першій частині Історії.

І якщо ви думаєте, що осягнули увесь розмір Айсбергу …, то у наступній частині Історії я вас переконаю у зворотньому.

Але не можна говорити, що правоохоронні органи Україні нічого не роблять!

Не встигли вгамуватися пристрасті щодо першої частини Історії "Дванадцять друзів Деркача", як стало відомо, що НАБУ повідомила про підозру ще одному колезі депутата: екс-голові комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки – Миколі Мартиненку.

Окрім того, доблесні детективи НАБУ в середу (27 липня), в рамках кримінального впровадження по ЦСВЯПу, провели обшук вдома у директора ВП "Атомпроектінжиниринг" Миколи Божка.

І найголовніше – "правоохоронна махіна" наших заокеанських партнерів теж поступово набирає обертів у потрібному напрямку!

Щось мені підказує, що у "друзів" земля вже горить під ногами!

Україна понад усе!

Далі буде …

Віктор Куртєв, facebook.com