“Так нападе чи не нападе?” - ось у чому питання

Взагалі-то сама постановка питання “нападе чи не нападе” некоректна. Це питання не має відповіді. Відповісти на нього не те що політологія не здатна - там навіть медицина безсила. Бо цього і сам Х---ло не знає. Стратегічні багатоходові операції не його жанр, а от малі і великі миттєві підлянки під впливом обуреваємих емоцій - цілком його стихія.

Краще окинемо поглядом минулі події, може вони проллють нам світло на реальний стан речей. А відтак на можливий розвиток подій.

Якось минулої весни українські військові отримали на озброєння чудову штуку - турецькі безпілотники Байрактар. Оті самі, які так переконливо зарекомендували себе під час Другої карабахської війни. Стало нашим хлопцям цікаво - а як воно літає? Взяли і облетіли тими Байрактарами окупований Крим - все пройшло чудово, літає прекрасно. Про це стало відомо в пресі, почався інформаційний гомін і врешті-решт на наших хлопців хтось наябеднічав Х---лу.

Х---ло, прийшовши в хвилювання, зреагував рефлекторно - засовав ногами і почав наганяти під кордони з Україною війська. У відповідь британський дестроєр “Дефендер” здійснив свій знаменитий рейд із Одеси в Грузію, коли проходячи повз Крим до всирачки налякав командування ВМФ РФ. Розпочався галас, крик і гамір, Х---ло почав бряцать зброєю, загрожувати наступом на Маріуполь та окупацією півдня України і так далі. Україна відповіла рішучою панікою та бравурними погрозами “Ану, падло, тільки сунься”. А як емоційна напруга сягла свого крещендо, Байден направив у Чорне море два американські дістроєри. Ну, тіпа, запросив Х---ла до переговорів.

Їхня зустріч відбулася 16 червня в Женеві і про що вони там говорили ми точно не знаємо. Але спільного виходу до преси не було, значить Байден розмовляв з ним жорстко, не панькався. Правда після тої зустрічі Х---ло хоробрився і натякав на успішність переговорів. А далі без галасу відвів свої війська від українських кордонів, у Чорне ж море тим часом замість американських тихо увійшли британські дістроєри. Котрі не піратствували і в цілому поводилися там чемно - російських адміралів до присутності довкола Криму флоту НАТО треба привчати поступово. Все ніби втихомирилося.

Але не втихомирилися наші хлопці. Яким раптом стало цікаво - а як оті Байрактари стріляють? І хлопців можна зрозуміти - от якби у вас був Байрактар, хіба б вам не схотілося з нього разок стрельнуть.

Ну от хлопці й стрельнули. І треба ж такому статися, влучили прямо по ворожій батареї. Відео попадання побило рекорди переглядів, а на наших хлопців хтось знову наклепав Х---лу. Х---ла знову вштирило.

Почалася цілком прогнозована в таких випадках концентрація ворожих батальйонно-тактичних груп вздовж українського кордону і ми одразу собі сказали: “Це Х--ло із Байденом знову хоче побалакать - скаржитися на нас буде”. Правда, через деякий час він відволікся, бо захопився цікавішою грою - “Нацькуй Лукашенка на Європу”. Гра ця скоро закінчилася, бо польські прикордонники без усяких цирліх-манирліх надавали кому треба по бубну, й там теж усе втихомирилося. Байден тоді говорити з Х--лом не схотів, натомість подзвонила Меркель у тому сенсі, шо досить страждати хернею - ніхто з Лукашенка санкцій знімати не буде, а Х---ло може догратися.

І в цю мить на Заході раптом знову піднімається інформаційний шум з приводу нової небувалої концентрації російських військ під українським кордоном. Наші спочатку не зорієнтувалися і бовкнули - “Та їх не більше ніж завжди…”, але американські партнери подивилися на них з осудом. Після чого й наші рішуче визнали: “Да, концентрація російських військ дійсно небувала”.

Україна в таких випадках своє місце у строю добре знає, всі ролі розписані і давно завчені: одні несамовито нагнітають “Гвалт, рятуйте”, інші дуже правдоподібно панікують, треті бравурно погрожуть Х---лу “Ану, падло, тільки сунься”. Четверті зберігають словісну мовчанку і з цікавістю чекають на чергову зустріч Х---ла із Байденом.

І ось нарешті сьогодні зустріч. Власне зустрічі не буде, буде відеоконференція, але це по великому рахунку одне й те ж. Нам же важливо знати, що там обговорюватиметься і які можуть бути підсумки розмови.

Що казатиме Х---ло, здогадатися не дуже складно, бо по-перше він Х---ло і всі його забаганки ми давно знаємо. А по-друге, його забаганки були нещодавно озвучені на міністерській зустрічі ОБСЄ, в якій від Росії взяла участь багатостраждальна сумна "лошадь". Лавров, як Матросов кинувся відкритими грудьми на амбразуру, але був очікувано розстріляний в упор Блінкеном і Кулебою. Правда, перед тим як впасти на полі брані, Лавров устиг сформулювати основні вимоги Х---ла, які той судячи з усього сьогодні озвучить Байдену. А саме:

- юридичні гарантії нерозширення НАТО, щоб позбавити Україну перспектив членства в Альянсі.

- припинення постачання Україні зброї, яка російських воєнних дуже лякає і ті не хочуть воювати.

- невтручання США у сферу законних інтересів Росії, у яку окрім України входить Арктика і половина світу.

- невтручання США у справи Росії, де Х---ло має повне римське право витворяти все, що йому заманеться.  і ще дещо по дрібниціі, типу звільнення з-під санкцій групи товаришів Х---ла, у яких трудові збереження за випадковим збігом обставин зберігаються в доларах у закордонних банках.

Інакше - угрожатиме Х---ло - я за себе не відповідаю!

Відповіді Байдена на такі вимоги передбачити теж нескладно.

- НАТО - організація демократична, питання прийому нових членів вирішується консенсусом, а США там має лише один голос. Тому вимога Х---ла - не за адресою, звертайтеся до ліги сексуальних послуг.

- питання постачання Україні зброї - Україна незалежна держава, повноправний суб’єкт міжнародних відносин і має право купувати стільки зброї, скільки собі схоче.

- Надворі ХХІ століття і світ на сфери впливу великих держав не поділяється, вибачте містер Володимир.

- Х---ло, як президент Росії має право витворяти в Росії все, шо хоче. Але! Є думка, шо він кілька часу в кріслі президента вже засидівся. І може так статися, що США та їхні друзі з деяких пір не зможуть визнавати його легітимність. Наприклад, з 2024 року. Після якого Х---ло стане для західного світу таким же легітимним президентом, як і його друг, Лукашенко. Подумайте про це, Володимир.

Втім, подібні зустрічі практично ніколи не проходять на підвищених тонах, думки формулюються завуальованіше і м’якше, але їх суть буде така сама - Байден на шантаж Х---ла не піддасться. І у відповідь окреслить йому дуже зримі перспективи його сумного майбутнього. Ну, а щоб розмова не завершилася на конфронтаційній ноті, можливо скормить Х---лу якусь цукерку. Наприклад, погодиться, щоб США долучилися до мінського процесу і направить у робочі групи своїх представників. Х---ло потім видасть це як своє найбільше досягнення, але насправді гіпотетична поява американців у тих переговорних групах Україні аж ніяк не зашкодить. Навіть навпаки.

Після чого наші хлопці зможуть спокійно проексперементувати як оті Байрактари працюють у групі і як завдають масованих ударів - треба ж продовжити привчати ворога до думки, що в України таки є високотехнологічна зброя. І українці не лише вміють нею користуватися, а й люблять.

Але почекаємо результатів зустрічі і тоді спробуємо зрозуміти, що там і до чого. А хто хоче точно знати хід сьогоднішньої розмови, то її повну стенограму можна буде подивитися у Вікіджерелах. Років через 30.

Єдине, що нас дещо турбує, чи не пуститься Х---ло, відчувши розчарування після відеоконференції з Байденом, у всі тяжкі. І чи не вдасться він до якогось несподівано радикального кроку. Наприклад - візьме і погодиться на пряму зустріч із Зеленським.

Така зустріч виглядає зараз фантастичною, бо для Х---ла - хай вибачать прибічники чинного президента - Зеленський просто порожнє місце. І подібна зустріч для московського сцаря - нечуване приниження. Тому до такого кроку він може вдатися лише від повної безвиході та в приступі відчаю. Правда, і тут катастрофи не очікуємо, але в такому разі доведеться таки добряче подумати, як того Зеленського з халепи витягувати і виправляти його косяки. Бо сказано ж у Писанні - жодних прямих переговорів із Х---ом!

А на рахунок нападе чи не нападе… Нападати треба було, коли в Білому Домі Трамп сидів, а не Байден. Нападун.

Спокійно спостерігаємо.

За матеріалами відкритих джерел