В той час коли ти знаходиш рідну людину за духом, ти отримуєш крила.. особливо коли втрачаєш свої. Дякую, що ти є, Раїса Іванівна!

Хочу просто написати свої думки, просто взять і написати. Що таке для нас рідні, рідні це родина в якої нас зв‘язок по крові.

Тільки це не завжди, не завжди рідні по крові тобі - рідні за духом.

В той час коли ти знаходиш рідну людину за духом, ти отримуєш крила... особливо коли втрачаєш свої.

Є у нас така людина, яка і в горі і в радості вона незамінна, ми маємо різницю у вікові, але це не відчувається, і вона не тільки біля нас вона кругом де треба.

Здається мені, не будь вона прабабусею, вона була б там, в степах України пліч о пліч з тими за кого піклується.

Про людину кажуть її вчинки, нагорода це повага яку людина заслуговує...

У мене немає можливості дати цій людині нагороду, але їй я віддам своє серце.

Друга фотографія це м. Широкіне, саме те де зупинилося серце нашого коханого.. передова, морпехи, хлопці, від серця до сонця!

Два обстріла її не зупинили..

Писати і говорити можна багато, особисто якщо є за що.

Раїса Іванівна, ти людина з величезної букви, ти одна з тих без кого б ми не впоралися. 

Дякую, що ти є!

Інна Забава, facebook.com

P.S.

Геннадій Пилипенко:

Раїса Іванівна, від імені всіх учасників бойових дій в зоні АТО низкий Вам уклін за вашу працю, за те, що ви робите для нас та для своєї країни. Ви для нас як друга рідна мати. Дякую Вам за вашу працю. А побратимів прохання мене підримати...

А також, коханому Вадиму Забаві

Коли людина померла, то це не означає, що її не можна любити, чорт забирай!...

Особливо, коли ця людина в тисячу разів краща за деяких, котрі живуть..

Я нахиляються над безоднею, кричу у безвісті віків:

"А як же ми один без одного в Сузір‘ї Гончіх Павуків!

І як же ж ти один у Всесвіті ?

І як же тут без тебе я?!

Впізнай мене в холодній безвісті, згадай моє земне ім’я.."

Інна Забава, facebook.com