Партия Рух Нових Сил Михаила Саакашвили Запорожья
3517 
Петя Алексеич долго не выдержал после Мальдив, где завтракал более, чем за 10 тыс. баксов. Я понимаю, семью и свой патриотизм надо выгуливать. И чем круче прогулка, тем лучше. Своровал у армии, можно потратить, пусть народ утрется.
Главное, что никакой Томос Пете Алексеичу совесть не жмет. Это хорошо. Редкая порода. Почти пятый элемент, только навыворот. Не возрождает и спасает, а уничтожает все вокруг. Не для народа, а все у народа и под себя. Представителей такой породы надо в клетку сажать и держать под наблюдением, но мы, как всегда безответственно, разрешаем им гулять на воле. Это рискованно.
Хочу у Славка спросить, он посоветовался с Петей Алексеичем прежде, чем про свое «не все равно» писать? А то, как голосование в Раде, так без перешептывания со старшим товарищем, сидящим неподалеку, никаких решений Славко не принимает. А как насчет спеть на яхте KATINA? Слабо? Про «не все равно»…
Напомним, лидер партии Голос Святослав Вакарчук записал стихотворение в ответ на новогоднее обращение президента Владимира Зеленского, в котором тот призвал к объединению, независимо от предпочтений, идеалов или языка общения.
Стих
Для мене справді є різниця, де.
Для мене є різниця, з ким, куди і звідки.
Все очевидно: хтось вперед іде,
А хтось стає навколішки й навшпиньки.
А щодо того, хто кому товариш, друг і брат,
На щастя, кожного я право поважаю,
Але не поважаю я порад,
Як через пекло проповзти до раю.
І як підставити щоку під чобіт зла,
І як закрити гідність у коптьорку,
І тих, хто молиться на голову козла,
І тих, хто всує одягає гімнастьорку.
У кожного свій погляд на життя,
Свої слова, гріхи і протиріччя.
Старіють очі і від сміху і від сліз,
Та не буває без очей обличчя.
Як не буває без облич людей,
І не буває без людей держави.
Какая разніца, под чєм под кєм і с кєм,
Коли овець зганяють вовкодави.
Коли нема зубів, вже все одно:
Жувати шоу чи смоктати серіали.
Яка різниця: сало чи попкорн.
Коли тебе на мило готували.
Ви кажете, що кожного колись
Потрібно врешті-решт нагодувати.
Я згоден з цим. Але навіщо всім
Солодку вату в душу заганяти.
Ми творимо державу чи колгосп?
Ми пишемо історію чи казку?
Ми хочем без наркозу перемог
Чи хочемо під опіум – поразки?
Для мене справді є різниця, де.
І хто і з ким готовий побрататься.
Не проживе держава без людей.
Людей, що вовкодавів не бояться.
