Вгодованому патріоту в вишиванці: Чому ти сука не здох? Чому вони вдобрюють собою землю, а ти сита гнида паразитуєш на їх памяті

Коли я бачу помірно-вгодованого патріота,
Такого собі середньостатистичного поборника національних традицій
Та сталого політичного курсу
Чия патріотичність пишними жировим рельєфом почасти випинається між вишиванки
Коли я бачу як лосниться на сонці його румяне обличчя

Які великодньо-калинові в нього фото, 
З кошико-пасхальною, урочисто-національною сімєю
Коли слухаю його праведні промови, сповнені щирої туги та звитяжної ненависті до загарбників 
Однимсловом, коли бачу всю цю зразково-показову українськість
Я хочу його спитати одне питання
Просте собі питання
Буквально на кілька слів
Чому ти, сука, не здох?
Чому ти не лежиш в труні пірваний на частини?

Так щоб тебе не могли ідентифікувати
Навіть твої батьки
Як ті довічно невпізнані яких ми ховали в ровах рядами
В пісчаних лісах Луганщини
Чому вони вмирали страшною смертю, горіли заживо й кричали в своїх танках і бетеерах

А ти в цей же час їбав свою теплу бабу 
І плодився рік по рік, новими вилупками
Таким же хитросраким сцикливим поріддям як сам

Чому ти сука не здихав захлинаючись від страху 
Коли їх брали в кільце 
і вони розуміли що вже смертники
Коли вони чорними від фронтового бруду

обмерзлими пальцями писали останнє смс

найближчим
Тільки б зловити мережу звязку...

Ти в цей час йшов кричати полумяні промови до мікрофона - про те що вони там здихають
І тому отримав нову посаду
І новий відкат
Ті гроші які мали врятувати їм життя
Трохи вкрадених грошей тоді на фронт - і вони вже не гниле мясо в братських могилах
А живі, дихають, усміхаються

Але ти жадібно давився, крадькома щурячив
Вони ж в цей же час обрубками валялись в розбитих артою полях
На них плавилась форма, безжально довго пропікаючи людське мясо до обгорілих кісток
Їх ще живих, рвали на клапті здичавілі пси
Вони стогнали, вони кричали
Вони замерзали на морозі, повільно в муках вмирали, молились і плакали
Бо дуже хотіли жити
Хотіли додому, в тепло, хотіли до мами, 
хотіли до дружини і малих
Хотіли щоб їм все це приснилось

І кожного разу, коли ти набравши повне черево пафосу
На видиху говориш шось про тих пацанів
Про вічну память, високу ціну, про зміни в країні, 
про ше якусь невідому тобі хуйню
Я постійно думаю - чому ти сука не здох?
Чому вони вдобрюють собою землю, 
а ти сита гнида паразитуєш на їх памяті

Ти сховався за їх спини тоді
А тепер ще й складаєш їх гроби драбиною в своїх промовах, 
Заповзаєш по їх трупах на гору харчового ланцюжка
Шоб далі красти в солдатів ситі відкати і їбати своїх теплих блядєй
Коли ти здохнеш, сука, такою ж страшною смертю як вмирали вони?
Ти чекістська гнила сперма, що виживає в будь якій, хоч ядерній війні
Вас, вкрадливі щурячі гієни нічим не витравити
В другій світовій ви стріляли в спини, 
а калік ветеранів відправляли потім на острів,

В північні табори, повзати у власному лайні, здихати повільно і тяжко
Щоб не псувати собі "пабєдітєлям" апетит

Чому за пять років війни ти не пішов і не став з ним вмирати за країну яку ти так вишиванково любиш?
Що сука тобі заважало?
Чим ти кращий за них, шо незамінного робиш? 
Чому ти вирішив що ти маєш жити а вони ні?
Чому ти не хочеш валятись обісраним на

бетонці в донецьких підвалах, 
де тобі виколюватимуть ножами очі?
Де на тебе голого помочаться зверху на морозі
Де тебе гвалтуватимуть пляшками з під горілки
Чому ти не хочеш, сука побути патріотом в полоні, як досі сидять вони?
Але ні, 
тобі зручніше в теплій телестудії розказати як

правильно обмінювати полонених
Як правильно вести перемовини з бойовиками
Чомусь ти не хочеш спробувати вести з ними перемовини, коли тобі відпилюють руки в ямі
Відрубують сокирою ноги і член
Заганяють голки під нігті і запікають груди праскою
Там тобі якось некомфортно домовлятись про мир

Хтось завжди, партійна сука, має віддати свої руки за тебе

Натомість ти бігаєш по зручних телеефірах розказуючи як правильно любити Батьківщину
Але лягти в Батьківщину на два метра вглиб ніяк не хочеш, 
Не хочеш патріотично розтікатись своїм защуряченим жиром по нашому чорнозему, 
не хочеш вдобрити таку калиново-кохану тобою Батьківщину
Хай лягають інші
Вже тисячі інших лягли замість тебе, поки ти ситою пикою, публічно і щоденно активно любиш Батьківщину
Активно, сука, любиш. 
Пильно й нездоланно. 
Так чому ти не їдеш туди підставляти свій національносвідомий жир під гарячі осколки?
Чому вони мали там вмерти за патріотизм , а ти тут чимдуж розможуєшся далі?

Ти хочеш прикрится їх міцними кістками, 
Вдобрити їх молодм соковитим мясом політично-бізнесове поле своєї карєри
Накачати на їх мертвих плечах свою суспільну важливість

Але я все ж таки хочу спитати тебе,
Одне просте питання, буквально на кілька слів

Коли ти сука здохнеш?
Бо ти маєш врешті сука здохнути. 
В таких же страшних муках, як вмирали вони. 
(с)

Мария Берлинская, facebook.com