До 101-ї річниці Жовтневого перевороту - вибори за колючим дротом. Як висували у 5-й Запорізькій міськлікарні (Фото)

Вчора виповнилося 101 рік від сумнозвісної дати військового державного перевороту під проводом анархо-есерівсько-більшовицької хунти проти законно обраного Тимчасового уряду Російської імперії.

До проголошення незалежності України в 1991 році то було головним святом в СРСР з двома вихідними днями, військовими парадами і обов’язковими святковими демонстраціями трудящих в усіх містах, селищах і селах.

Потім були просто збіговиська комуністичних ортодоксів, що заборонялися, але знову відновлювалися «донецькими» і «ригами» на урядовому рівні. На сьогодні святкування законодавчо заборонено, але «народжена революцією» вдячна поліція і посткомуністична влада, як і раніше крізь пальці дивляться на дедалі менш багатолюдні збіговиська до меморіалів «вічних вогнів» під забороненими червоними прапорами.

Щодо історичного значення тої події, суперечки в наукових колах точаться ще й понині, та не про те річ… Просто зазначимо, що той державний переворот відкрив «ящик пандори» для сторічного ланцюга таких страшних подій, що маємо беззаперечний факт – в результаті тої історичної круговерті населення України зменшилося вдвічі! Українська нація разом з вірменською і єврейським народом є найбільш потерпілими у ХХ столітті. Ото і вся ціна тим суперечкам…

Проте хибно вважати той «ящик» остаточно зачиненим. В головного ворога держави України – Російської Федерації більшовицько-сталінські настрої переживають пору активного ренесансу. Чотири з половиною роки тому імперська Росія загарбала наші території і утворила на них плацдарми-анклави. Звідти безперервно на нас ведуться не тільки воєнні, а й пропагандистські атаки під червоними прапорами. Активно впроваджується «лугандонська» агентура на керівні посади в усіх сферах управління і економіки.

Останнє особливо помітно в Запорізькій області. Запорізька металургія і енергетика знаходяться у власності найбагатшого олігарха з Донецька Ріната Ахметова. Флагмани машинобудування Мотор-Січ і «Запоріжтрансформатор» належать екс-комуністам олігархам Богуслаєву і Григоришину. Відповідно в органах місцевого самоврядування намертво засіли і складають більшість представники цих олігархів. Єдине, що вони роблять послідовно і ефективно – втілюють в життя громади Запоріжжя і області інтереси і забаганки своїх хазяїв. Державна влада начолі з таким самим олігархом П. Порошенком, не перешкоджає експансії до нашої прифронтової області «руцкага міра». Напроти, призначеннями в державних адміністраціях своїх посадовців з числа бувших «регіоналів» і комуністів, створює йому атмосферу сприяння і навіть протекції.

Однією з таких найвідоміших і показових протекцій є приклад впертого намагання за будь-яку ціну посадити в крісло головного лікаря Запорізької міської лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги представника свого «лугандонського» мафіозного клану. Воно й зрозуміло… Хто володіє медициною і освітою (медициною навіть більше) – той володіє громадою. Ця ж лікарня найкрупніша і найбільш укомплектована в обласному центрі, особливо важлива, як стратегічна висота для подальшого опанування всього гуманітарного простору життєдіяльності запорізької громади.

Епопея з обранням кандидатури головного лікаря тягнеться вже майже рік з того часу, як чинний головлікар Сергій Завгородній виграв судовий процес у мера Запоріжжя Володимира Буряка і відмовився від подальшого керівництва головним медичним закладом міста. В. Буряк залюбки сплатив Завгородньому 250 тисяч гривень, і комісія розпочала свою роботу. Між тим, загальне керівництво процесом висування кандидатури, хитрий і вже навчений власним сумним досвідом запорізький мер доручив своєму скандально відомому заступнику Анатолію Пустоварову. Тому самому вихідцю з донецької Горлівки, що сам недавно ледве втік «по снігу в тапках» від переслідування закону за корупційні діяння. От саме з його подачі на розгляд комісії потрапила кандидатура луганського професора з ортопедії і травматології Дмитра Валерійовича Івченка.

Щодо труднощів роботи тієї кадрової комісії, то про це наше видання повідмило широке коло громадськості в статті за результатами її засідання наприкінці травня 2018 року. Нагадаємо, що комісія відхилила кандидатуру луганського професора. Причому проти проголосували всі троє представників трудового колективу лікарні. Лишався лише один крок до визначення обранця. Та не судилося…

«Донецькі» визначили своє слабке місце і нанесли зустрічний удар. Д. Івченко звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду зі скаргою на нелегітимність трійки членів комісії – представників трудового колективу. Відомий своєю зневагою до воїнів-добровольців і їх сімей, а одночасно глибокою шаною до думки міського керівництва адмінсуд зробив те, чого від нього і чекали… Четвертого жовтня суд задовольнив вимоги Івченка і зобов’язав міську клінічну лікарню екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя провести збори трудового колективу щодо висування до комісії трьох представників. І пішло-поїхало…

Першим «прибрали з дороги» чинного головного лікаря Андрія Поповича. Його терміново, щоб «не вештався під ногами», відправили у відпустку. Зараз лишається тільки гадати, чи встиг він надати комісії прохання зняти його кандидатуру з конкурсу, чи то справа найближчого майбутнього? Про те, що А. Попович не боєць, відомо ще з різдвяного випадку, коли проросійські бойовики з організації «Радомир» скалічили військовослужбовця з АТО… Як довго тоді головлікар Попович не визнавав факту знаходження в медичному закладу того бійця!

За тим з розгону призначили загальні збори колективу наприкінці жовтня в БК «Титан». Облом – явка 630 осіб – трохи більше 1/3 від загальної кількості працівників - не вистачило кворуму – збори визнано такими що не відбулись.

Тоді знову призначений виконувач обов’язків головлікаря Олег Великий 05 листопада видав наказ про проведення о 16-й годині 07.11.2018 року загальних зборів трудового колективу.

Далі події розвивались навдивовижу стрімко. За справу завзято взялись заступники головлікаря. Вони довели як за добу організувати і провести збори трудового колективу чисельністю 1640 працівників. Мабуть не складніше ніж прем’єру Гройсману було довести «Як треба управляти державою»! В обох випадках впорались однаково швидко і погано!

На час початку загальних зборів в актовому залі лікарні розмістились уповноважені представники підрозділів лікарні. Працівники розписувались на бланках за те, що попереджені про обов’язкову явку на 16-00 годин на території лікарняної автостоянки.

Наскільки чесно і неупереджено спрацювало ноу-хау бравих заступників, можна судити з примірника листа-пелеліку де наявно видно однакові підписи і підробки підписів.

А ось так збирали підписи і наголошували працівникам

Тепер просте питання – А чи доводилось Вам приймати участь у виборах на обмеженій території з одним входом-виходом, та ще й обнесеній колючим дротом? Мабуть ні? А знаєте чому? Тому що останній раз такі збори проводились в таборах ГУЛАГу влітку 1953-го року під час оголошення широкої амністії з нагоди смерті ката і диктатора Сталіна.

Пам’ятаєте, як воно там у пісні? «Рано утром проснёшься. На поверку построят. Вызывают Васильев, и выходишь вперёд… Это Клим Ворошилов и Братишка Будённый даровали свободу – их так любит народ»? Просто міняємо імена тогочасних керівників на сучасних лікарняних організаторів і… вуаля – результат тий самий. Всі «свободні»!

Зверніть увагу, паркан із сітки рабиці, а зверху по периметру натягнуто колючий дріт.

Тепер уявіть себе на місці тих неборак, що 7-го листопада враз опинилися на зоні автостоянки за колючим дротом і з вишкою… Як ті обставини спонукають до проявів демократичних виборів?

Як Вам така картинка?

«А на вышке скучает одноглазый чекист»…

Уявіть, що браму можна і зачинити на замок до потрібного результату голосування. Може тому отак і стояли люди колонами напроти табличок із зазначенням їх підрозділів. Відділення терапії чи барак? За певних обставин різниця зникає… Може тому вибори вийшли як в Росії – на безальтернативній основі. Бо висувати інші кандидатури собі дорожче стане – саме такі думки навіює оточуючий ландшафт.

На фото за оцінками наших фахівців від 414 до 500 осіб.

Додамо ще президію начолі з в.о. головлікаря О. Великого (в червоній шапочці).

Особисто я нарахував на вході 640 осіб. Може трохи і набавив, бо були й такі, які виходили з майданчику і знов заходили. Але як не крути, вже вдруге не вистачає до половини майже 200 осіб. Знову треба визнавати збори не легітимними. Бо за законом від загальної чисельності у лікарні (1640 працівників), повинно було бути не менш ніж 821 людина.

Хоча цього разу можуть заперечити, що до відділення інтенсивної терапії спеціально заносили пропозицію кандидатур до кадрової комісії, щоб не відривати персонал від нагляду за тяжкохворими, і тих людей треба додати до загальної явки. Воно може і здавалося нормальним і прийнятним, якщо б не було спотворенням результату волевиявлення колективу і відвертою фальсифікацією. Отак фальшуючи і набрали за списками 909 підписів.

А як треба було робити? Правила мають бути однаковими для всіх. Правильно проводити конференцію шляхом участі обраних в підрозділах делегатів, або встановити в актовій залі урни для голосування, обрати комісію і провести загальні вибори, або провести збори по підрозділах з наданням протоколів рішень до комісії по лікарні.

В результаті широкомасштабної фальсифікації адміністрація тепер намагається внести до міської кадрової комісії три завідомо лояльних до Івченка кандидатури: двоє безпосередньо йому підлеглих працівників (Новохатченко Сергій Іванович - лікар травматологічного пункту і Тарнапольска Наталя Петрівна - медсестра відділення переливання крові травматологічного пункту), і на додачу начальник відділу кадрів Марченко Ольга Іванівна. Мабуть ні в кого не виникають сумнівів з приводу їх підтримки кандидатури Івченка. Ось такі висунуті члени…

Справу зроблено? Майже так… За умови, що ніхто з трудового колективу в свою чергу не звернеться до Запорізького окружного адмінсуду з аналогічною вимогою визнання загальних зборів і їх рішення нелегітимними і такими, що не відповідають чинному законодавству.

А все ж, погодьтеся, глибоко символічно, що той фарс – те знущання над демократією, та майже неприкрита підлота, сталися саме сьомого листопада. Так значно, на живому прикладі, видніше всю глибину пороку ленінсько-сталінського режиму аж до самого заходу епохи розвитого соціалізму. Також його загрозливу токсичність для наступного панування олігархічного капітала на основі створення злочинної клептократичної системи державного управління.

То нічого… Хай битву зі злочинцями і дурнями ще далеко не виграно. Вони нам – батьківщину не обирають. Ми їм – міру і місце відбування покарання визначає суд. Чесний, незалежний і справедливий суд!

Спецкор, "Правозахисник Запоріжжя"