Чому Запорізька обласна організація РНС не підтримує кандидатуру Юрія Дерев’янка кандидатом в президенти

Українське суспільство стомилося від тої тотальної брехні, що вже чотири з половиною роки супроводжує кожен крок української влади на всіх рівнях. Саме відтоді як кандидат в президенти П. Порошенко в березні 2014 року надав до ЦВК свою наскрізь брехливу президентську програму. Та зараза потрохи, але невпинно, як та гангрена, на початку з вищого рівня державної влади, і далі через ураження місцевої влади аж до пересічних дільничних поліцейських та районних інcпекторів, дожирає останні державні устої. Вже й не зовсім зрозуміло, хто більше «розхитує човен» - велика червоно-синьо-біла акула колабораціонізму, або зграя малих, зате занадто зубатих піраній різномастих чиновників і службовців.

Політична сила «Рух нових сил Михайла Саакашвілі» від початку утворилася на ґрунті антагонізму брехні і корупції, а точніше – корупційній брехні клептократичної влади. Правда є нашою головною, якщо не єдиною, зброєю, якою треба дорожити і берегти так, як солдат на війні зберігає особисту зброю. Не за особистостями на чолі партії і на сцені, а за словом правди приходили десятки тисяч на партійні марші і зимові віче. Найменша брехня здатна не тільки раз і назавжди відвернути наших прибічників як майбутній електорат, але й взагалі зруйнувати саму монолітність партійних рядів. Геть брехунів! – має бути однією з основних статутних вимог партії РНС.

Так і було весь той час активних масових виступів громадського невдоволення, що іноді дуже нагадували мирне повстання, аж до того фатального погрому наметового містечка 3 березня цього року. Вже будучи у вигнанні голова партії Михайло Саакашвілі цілком правдиво прокоментував ту подію, - «Я категорично засуджую дії Порошенка, Авакова, Луценка і олігархату. Як завжди, вони брешуть і обманюють. Підкинули в кращих ментівських традиціях учбові гранати, говорять про якесь скупчення зброї. Коли за весь цей час не було жодного серйозного інциденту в цьому таборі». Також він підтвердив, що представники «Руху нових сил» залишили табір під Верховною Радою раніше, проте заявив, що політсила підтримує вимоги мітингувальників.

Дисонансом йому прозвучали слова із заяви партії, якою на той час керував один з керівників партії позафракційний нардеп Юрій Дерев’янко (на фото). В заяві сказано, що акція протесту під ВР була законною, адже 17 жовтня 2017 було подано заявку про безстрокове проведення протесту, а «Рух нових сил» покинув табір більше місяця тому. А ось це вже відверта брехня!.. І не тому, що під той поліцайський погром потрапив намет Запорізької парторганізації і всіх його мешканців було заарештовано разом з ветеранами ДБ «Донбас». Насправді намети РНС спустіли лише наприкінці лютого. Хтось скаже, ну той що? Яка різниця місяць чи кілька днів?..

Для стороннього ока може й незначна… Але подивіться на те очима запоріжців грузина Анзора або американця Володі, що до самого кінця стояли на захисті власного утворення «Руху нових сил». Саме РНС започаткував наметове містечко 17 жовтня 2017 року під час першої масової акції непокори під будівлею Верховною Ради. Невинна брехня водночас перетворила п’ятірку героїв-мучеників на ніби банальних порушників партійної дисципліни, хоча ніякого рішення Ради з того приводу не було. Отак навіть зовні незначна невинна брехня обов’язково когось зачіпає, когось ображає, а на комусь і позначається від синців до зламаної долі.

Стало цікаво, а хто ж такий той однопартієць Юрій Дерев’янко? Адже не стояв біля витоків партії. Прийшов до Руху, як і більшість з нас: влився до партії РНС пізніше 19 квітня 2017 року разом з партією «Воля», до якої належав і на чолі якої перебував і де-факто лишається до цього часу. Негатив пре через край, варто як то кажуть «погуглити» в Інтернеті. Та не про те мова… Українці тим і вирізняються – добродушністю і гостинністю, глибокими почуттями толерантності, розуміння, терпимості і прощення, за що, доречи, неоднораз були биті. Міхеілу Ніколозовичу видніше. Раз він так вважає, то старе (Дерев'янка) забувається: і мутне стрімке збагачення, і участь в корупційних схемах, і розкол партії «Воля», і зрада фракції «Самопоміч», і публічна образа від колись однодумця теж нардепа Єгора Соболєва, який обізвав його відвертим шахраєм… Мабуть дав слово!.. А козаки слово поважають більше за розписку, бо за нього головою відповідають.

Та от є речі, що так би мовити, знаходяться поза межами тих високих і простодушних почуттів. Їх не можна розуміти або прощати. Тільки рахувати і враховувати. Раз і назавжди, як те клеймо у вигляді лілії не плечі кралі. От з тим що робити!?

Пам’ятаєте, як ми всі обурювались і вважали зрадницею Майдану депутата Тетяну Чорновол за її підлоту у вигляді правки до закону «Про запобігання корупції» від 23.03.2017 р? До речі, та правка була прийнята в найгірших традиціях «диктаторських законів» регіоналів 16 січня 2014 року, тобто з голосу і без обговорення. Так ось такий само законопроект під назвою Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення сфери фінансового контролю та врегулювання окремих питань застосування антикорупційних механізмів» зареєстрував ще 28 жовтня 2016 року у Верховній Раді нардеп Ю. Дерев’янко. В ньому він вимагав, щоб е-декларації нарівні з іншими схильними до корупційних діянь категоріями службовців подавали керівники та члени керівних органів партій і громадських організацій, що борються з корупцією і запобігають її проявам. Та спроба була такою недолугою, що навіть спікер Ради А. Парубій (сам неодноразово званий зрадником Майдану) назвав той законопроект Дерев’янка маячнею і навіть не захотів «такий паршивий» законопроект виносити на розгляд парламенту. Тетянка «Чорнорота» тільки переписала слово в слово…

Від того непорозуміння виникають логічні питання:

Нащо Дерев’янку компрометувати антикорупційні сили, якщо він не планував переходу на службу олігархії? Тому що сам відповідає всім критеріям визначення олігарха? Адже володіє кількома сотнями мільйонів доларів і через рідню кількома прибутковими підприємствами та має вагомий вплив на державні органи влади через власний мандат народного депутата і партії «Воля» і «Рух нових сил». Такий собі маленький Рінат Ахметов у каденції шостого скликання ВР. Навіщо обрав для пропозиції об’єднання саму антикорупційну і антиолігархічну партію в країні?

Як розуміти об’єднання партій на платформі «Руху нових сил», якщо у Музейному провулку в Києві поряд з центральним офісом РНС відкрито розміщено центральний офіс партії «Воля», а в регіонах зберігаються партійні організації?

Якщо Юрій Дерев’янко такий багатостаночник, що хоче всидіти на обох стільцях одночасно, то чому йому при виборі об’єкту для праймерізу було б не змістити центр тяжіння власної дупи на сидіння стільця «Волі», де вже продавлено зручного профілю під сідницю?

І що то за праймеріз такий цікавий з однієї особи? А де внутрішньопартійна дискусія з обговорення кандидатур? Де змагання програм? Де взагалі атрибути виборчого процесу, хай і у вигляді внутрішньопартійного праймерізу? Хай живе сталінська демократія?

Сам Юрій Дерев’янко про те не каже і мабуть ніколи такої відвертості не пуститься. Дарма!..

«Рух нових сил» ніколи не був не те що партією влади, а навіть поряд зі владою не стояв. Від самого створення завжди в позиції ПРОТИ. Тому здебільшого до партії приходили люди не стандартного мислення, що правду пізнають не з телевізійних новин і не з статей «порохоботів». Політичних волоцюг, що роками мандрують від одних до інших, а тепер відчули для себе «перспективи» в РНС теж не бракувало… Але хід подальших подій – труднощі масових протестів, відвертий наступ злодійської реакції і цькування лідера і багатьох партійних керівників на низовому рівні – призвів до природнього відбіру. Хочеться вірити…

В усякому разі так було на Запоріжжі. Скільки сил витрачено щоб очистити наші партійні ряди від «волоцюг» і «функціонерів» - зараз важко уявити. Скільки було вилито на нашу партійну організацію всілякого бруду «ходаками» і агентами влади до Саакашвілі і партійного керівництва! До честі партійного керівництва – ворогів було розпізнано і їхні брехливі доводи відкинуто. Тому маємо право заявляти що й на цей час знаходимося на первинних партійних позиціях: геть клептократичну владу олігархів і казнокрадів, імпічмент президенту, ліквідація системи кругової поруки і кумівства, повне перезавантаження на шляху встановлення прямої демократії народу України… і встановлення примату абсолютної чесності, як основи спілкування підконтрольної влади з населенням.

Відповідально заявляю, що Запорізька обласна партійна організація за більше ніж рік не отримала ні копійки фінансування від центрального штабу. Все від агітаційної атрибутики до фінансування обласних інтернет-видань зроблено і робиться на кошти учасників партійних заходів і мої особисті збереження. Також мені не відомо, щоб якась парторганізація отримала якісь фінансові привілеї або вливання від Дерев’янка – інших джерел фінансування просто не існує апріорі. Партія не може брати гроші від своїх головних ворогів олігархів, бо це було б самою мерзенною в світі брехнею і кінцем першої партії нового типу в Україні. Куди пішли задекларовані Дерев’янком невеликі суми на нібито потреби партії не знаю… Хіба що на підкуп керівництва як в центральному проводі, так і в регіонах? Підкреслю, ми ні найменшої фінансової допомоги не відчуваємо, і від того наша рішимість ніяк не зменшується. Тільки давайте займатися ділом, а не просуванням висунутого невідомо ким і коли висуванця.

Дерев’янко заявляє про перемогу в праймерізі, якого за визначенням не було проведено взагалі, в 13 регіональних партійних організаціях. Схоже на брехню, але чогось віриться… Могло статися! В тому вбачається деструктивна дія представників «Волі» в керівництві партії. Зараз вони намагаються вихолостити саме ім’я засновника і незмінного керівника партії Михайла Саакашвілі. Нічого з того не вийде!

Думайте, люди!.. Хіба б не так само повівся б засланий агент АПУ-СБУ із завданням розвалити і знищити партію Михайла Саакашвілі? Тільки так! Спочатку вбити клин розколу, а потім використати самих же партійців для остаточної кінцевої компрометації власними руками своєї ж справи, у вигляді провальної підтримки кандидатури Ю. Дерев’янка і його виборчої програми.

Що стосується самої програми, то за ступенем брехні вона залишає далеко позаду навіть виборчу програму кандидата П. Порошенка зразку початку 2014 року. Вона являє собою типову спекуляцію на загалом правильних і реалістичних ідеях. Дійсно, що може бути краще за пряму народну демократію? Та це ж анархічні ідеї князя Кропоткіна в найкращому розумінні! Незрозуміло тільки одне… Величні анархічні ідеї не можуть втілити в життя найкращі розуми людськості ось вже півтора століття. Не зміг навіть в порядку однієї держави легендарний національний Герой Запоріжжя Нестор Іванович Махно.

Анітрохи не ставлячи під сумнів здібності Ю. Дерев’янка, все ж треба зазначити, що його пристрасть до вживання іноземних слів не надає аж ніяких переваг над більш приземленими, а від того більш зрозумілими, програмами багаточисленних конкурентів. Blockchain і BigData то чудово поза всяким сумнівів… Але навіть Утопія Томаса Мора і в розвитку «Міста Сонця» Томазо Кампанела відводять куди більший строк щодо створення спільноти торжества загальної справедливості і процвітання. Ті зазначені в програмі Ю. Дерев’янка віхі, безперечно мають право на існування і втілення, але в кращому випадку хіба що наприкінці президентської каденції, і то в якості перших експериментів. До уваги тих однопартійців, що так запросто і безоглядно висунули висуванця – вже майже забулося, але наприкінці «перебудови» КПРС кидалася на всі боки в пошуках спасіння себе і Союзу. Пам’ятеєте, академік Арбатов, Єгор Гайдар і т.і.? Тоді в числі інших утопічних рецептів в 1991 році мало не було винесено на розгляд Пленуму ЦК програму «пісізації країни» (від абревіатури РС – персональний компьютер) накшталт Лікбезу 20-30х років. Тобто за короткий строк в 2-3 роки забезпечити кожну родину персональним компьютером та з’єднати потужною мережею, кращою за «їхній» Інтернет. Парад суверенітетів завадив тоді втіленню ще однієї радянської утопії.

Так навіщо нам утопія, а правильно сказати, програмна брехня від схильного до шахрайства Юрка Дерев’янка? Яка доля власників персональних комп'ютерів, дивайсів і всяких там гаджетів серед загальної чисельності населення України? Соціологія таких досліджень не робить, бо нема замовлень. Статистика таких звітів не збирає… Та в нас ще є багато сіл і селищ поза зоною досягнення стільникового зв’язку! Вас що всіх покусала акула? – можна спитати у тих хто голосував за програму і висування висуванця.

Якщо я не правий – «я перший побіжу на плаху»… Тільки здається, на плаху дехто хоче розкласти нашу партію з її чудовими реальними ідеями!

Вадим Вишинський, координатор Запорізької обласної партійної організації "Рух нових сил Михайла Саакашвілі", голова ЗОГО "Правозахисник Запоріжжя"