Вибори мають бути по-новому. Чи здивує Україну Запорізький Край? (Фото)

Ніби й не скоро… Трохи більше півроку до перших після довгої перерви виборів. Спочатку президентських, але вже в листопаді парламентських. Та чим ближче ті знаменні події, стає все більш зрозумілим, що українство знов приречене на поразку. Мета Революції гідності, мрії Небесної Сотні, хоч і лишаються як раніше святими й безсмертними, але їхнє практичне втілення знову під загрозою відстрочення ще на найближчі п’ять років.

Підтвердженням тому восьмирічна епопея із впровадженням в Україні виборчої системи на основі відкритих партійних списків з повною відмовою від мажоритарних виборів. Адже першою спробою викорінити корупцію з виборчого процесу та убезпечити принципи прямої демократії в системі державної влади був ще проект Виборчого Кодексу України, датований ще 23 березня 2010 року (так званий проект Ключковскього).

На той час дещо запізно, але все ж проект намагався реалізувати обіцянки, дані лідерами Помаранчевої революції зі сцени першого Майдану наприкінці 2004 року. Саме В. Ющенко, Ю. Тимошенко, Ю. Луценко і О. Мороз обіцяли зробити неможливим в майбутньому проникнення до влади бандитів, корупціонерів та інших кримінальних елементів. Обіцяли і, як водиться, зрадили…

Ані чинний на той час депутатський корпус шостого скликання, ані наступний – як наруга над зусиллями помаранчевих революціонерів, складена в більшості з кримінальної більшості сьома «ригівська» Верховна Рада, ані сьогоднішня нардепівська продажна шушара вже восьмого скликання так і не спромоглися не те що прийняти, а навіть розглянути проект Ключковського.

Дякувати б тому, що хоч не відправили гноїтись в архіві, як тисячі інших прогресивних законопроектів, а навіть, так би мовити, «творчо розвили» доробок Ключковського у двох законопроектах: авторського колективу депутата Писаренка і колективу під керівництвом самого спікера Парубія. Десь так, як Рудий Панько воза лагодив: щось осучаснив – підфарбував, десь дошку замінив, якийсь розділ скоротив, а інший розширив… А от забув неборака про биті колеса та, головне, про репане дишло. Словом, до ярмарку знову не доїхав.

Тільки нинішні депутати дуже образяться на порівняння з Рудими Паньками. Не такі вже вони й руді, якщо придивитися – все більше сиві та лисі… А якщо руді, то так фарбовані згідно до сучасної перукарської моди і порад політтехнологів. (та й взагалі з кольорами гратись небезпечно – можуть запросто забанити у фейсбуці, бо окрім «паньків» в українському фольклорі є ще один того ж кольору комічний герой на ім’я «дункель» – що поляку можна, то українцеві зась!)

Та й не сказати, що справу пустили на самоплин, бо ще до проектів Виборчих Кодексів Парубія і Писаренка, були ще три проекти законів виборів народних депутатів. Це засукали рукава дві фракції – Опоблоку та Батьківщини, а також творчого колективу під керівництвом депутата Чумака. Ще б пак! Вимоги переведення законних норм виборів в Україні – чи не найперший з пунктів Коаліційної угоди, укладеної ще наприкінці 2014 року всіма фракціями ВР окрім Опоблоку.

Відома істина – краще пізно, ніж ніколи. Тож треба б вітати, що майже через три роки, в жовтні 2017-го всі три проекти законів про вибори народних депутатів стали предметом розгляду на засіданні шостої сесії восьмого скликання ВР. Для початку дружно провалили законопроект Опоблоку. «За» голосували тільки ті «перефарбрвані риги» - всього 46 голосів. Не набагато краща доля спіткала проект ВО «Батьківщина». Колег організовано підтримала тільки фракція «Самопомочі» - 91 голос «За».

Проте за проект В. Чумака почалася справжня боротьба. То спікер Андрій Порубій знову вдався до своєї недолугої (як і все, що він робить або говорить) тактики – багаторазового переголосування з грубим порушенням закону «Про регламент Верховної Ради». Це означає, що отримав телефоном «височайше повеління» з Адміністрації президента будь що «пропхати» проект Чумака. Результат першого голосування – 169 голосів з 226 потрібних. Наступне голосування за повернення до розгляду проекту Чумака – знову ті самі 169 голосів. Тоді голосували за направлення проекту на повторне перше читання – на табло світиться магічне число 169. Після багаточисельних закликів «Колєги заходьмо» та звертань до голів фракцій і груп, що б хоч якось врятувати, поставили питання про повернення законопроекту на доопрацювання – на цей раз ненабагато краще – 181 голос «За». І як фол останньої надії голосування за повернення до розгляду проекту. У всього існує межа і навіть ті терплячі, без натяку на власну гідність, депутати образились – тільки 177 «За». Після того навіть до глибокого розуму Парубія дійшло, що «подальший опір марний».

Як голосували наші рідні нардепи із Запорізької області?

Не прийшли на засідання Ради двоє: В. Богуслаєв за звичкою і чогось Є. Балицький. Участь в голосуванні повністю всі 5 разів ігнорували В. Бандуров, О. Пономарьов і П. Сабашук. Вірнопіддані фракції президента І. Артюшенко, М. Фролов, і «фронтовик» О. Романовський голосували тільки «За». С. Валентіров з БПП спочатку двічі «Утримався», а потім вочевидь після «накачки» тричі голосував «За». Найбільш оригінальним виявився В. Кривохатько – чотири рази голосував категорично «Проти» і тільки останнього разу розслабився – «Утримався».

Після провалу милого президентському серцю законопроекту природною виглядала спроба провалити обидва законопроекти Виборчого Кодексу. Не буде зайвим пояснити, що на відміну від проектів закону «Про вибори народних депутатів України» Кодекс ще включає вибори президента, місцеві вибори і навіть Центральну виборчу комісію. Виходить досить об’ємний документ: проект Писаренка – 345 сторінок, а проект Парубія і того більший – 408 сторінок. Це до того, що найбільш імовірно, ніхто з тих хто зараз авторитетно говорить і розмірковує над Виборчим Кодексом не прочитали навіть одного з них, а тим більш як треба не аналізували. Також не читали і не вивчали зміст кодексів і ті нардепи, що голосували і провалили Кодекс Писаренка. Та й навіщо, якщо все одно наказано провалити прийняття обох?

Ті реалісти, що впевнено з порогу відвертають канони нумерології і фатуму, були присоромленими. Розгляд законопроектів «президентські» вирішили проводити сьомого листопада 2017 року, тобто в день столітньої річниці Жовтневого перевороту… і спіймали облизня. Точніше то була демонстрація реального існування поняття «іронії долі». Хоча обидва законопроекти обговорювалися за повною процедурою, все закінчилось досить швидко. Перше голосування за проект Писаренка очікувано провалили – «За» тільки 192 голоси.

З огляду на те Парубій спокійно перейшов до заслуховування і очікуваного завалу власного законопроекту. Тому вірнопідданий президенту спікер навіть безпечно проголосував «За» власний проект. Бід-не-сень-кий!!! Якщо б він знав ціну власного «голосу»!.. Поіменне голосування видало ніким неочікуваний результат – мінімально необхідні 226 голосів, і закон прийнято в першому читанні! Одразу після цього спікер об’явив перерву і пішов приймати серцеві ліки. Адже не проголосуй Парубій «За», закон би не прийняли. Не відомо, як його хвалив патрон Петро Олексійович, але що «хвалив» довго і яскраво – можна не сумніватися.

В цій статті не станемо аналізувати зміст проекту Виборчого Кодексу за Парубієм. Про те буде окрема розмова, якщо Рада все ж призначить проект до розгляду у другому читанні, що наразі виглядає дуже сумнівним. Просто зазначимо, що наскрізь продажний і підзвітний, плазуючий перед АПУ парламент, створив для себе дуже непростий прецедент, а точніше потрапив до стану цунгцвангу. Тепер на них постійно «давить» активна політична громадськість, а у разі ігнорування розгляду, або «зливу» законопроекта – всьому складу парламенту уготована незавидна доля зрадників Революції Гідності. А це вже назавжди!..

Вірними собі лишились В. Богуслаєв, О. Пономарьов, В. Бандуров і С. Валентиров: один як завжди відсутній, а інші не голосували обидва рази. Приблизно так само голосував Кривохатько – обидва рази утримався. Балицький цього разу голосував як вирішила фракція: обидва рази «За». Артюшенко, Сабашук, Фролов і Романовський не розібравшись в ситуації дружно провалили проект Писаренка, але одноголосно підтримали проект «свого хлопця» Парубія. Чим до речі надали тому ведмежу послугу.

Що зроблено, те зроблено… Проект Виборчого Кодексу пройшов перше читання, і рано чи пізно парламент мусить повернутися до нього вдруге. Відкликати його вже запізно навіть за одностайним рішенням Верховної Ради. Навіть якщо Верховна рада нинішнього восьмого скликання все ж наважиться не розглядати проект в другому читанні, його зобов’язаний розглянути новий склад парламенту.

Вже майже рік проект Виборчого Кодексу знаходиться на стадії розгляду в комітетах і не виноситься на порядок денний чергової сесії. Всі розумні строки давно вичерпано. З плином часу зростає розуміння кулуарного задуму нардепів не розглядати законопроект і провести чергові президентські і парламентські вибори згідно чинного виборчого законодавства. Це б означало повторення тотальної корупції, коли одна половина складу парламенту обиралась мажоритарно через підкуп виборців, а друга – через підкуп партійного керівництва шляхом купівлі прохідних місць в закритих виборчих списках.

Допустити повторення виборів зразка 2012 року за законами януковича категорично неможливо. Вибори на попередніх умовах стануть ще більш цинічними з абсолютно непередбачуваними катастрофічними для держави і суспільства наслідками. Також не можна допустити обрання за старими принципами і звичаями основи державного ладу - місцевої влади. Підтвердженням тому наскрізь продажні і з широким застосуванням адміністративного ресурсу вибори в об’єднаних громадах. В цьому сенсі Виборчий Кодекс навіть зі всіма його чисельними помилками і незграбностями – єдиний спосіб формування нової державної влади, здібної для реалізації принципів Революції Гідності: подолання клептократії і корупції у владі на основі деолігархизації і соціально захищеної внутрішньої політики.

Далі тягнути вже не можна… Тому ряд прогресивних постмайданівських політичних сил підтримали ініціативу організовано нагадати «забудькуватим» нардепам про їхній обов’язок прийняти який є Виборчий Кодекс України. Для цього лідери партій та громадських рухів обрали дату проведення масової акції народної непокори біля будівлі Верховної Ради – шостого вересня.

Політичній акції передували «круглі столи», що мали відбутися в усіх обласних центрах України. Як відомо, Запоріжжя не стало винятком. Як і треба було очікувати, думки і пропозиції, що були висловлені на «круглому столі» уповноваженими представниками стосовно положень Виборчого Кодексу були самими різноманітними, а іноді і взаємовиключними. Проте всі залишились єдиними в одному – Кодекс треба будь-за що приймати цієї осені, щоб вже вибори президента провести за новою формою і порядком.

В політичній акції «Ні виборам по законам януковича!» під стінами Веховної Ради, що відбулася шостого вересня, прийняла участь і делегація Запорізької обласної партійної організації «Рух нових сил». Акція вийшла барвиста і багаточисельна, але все ж не настільки як минулого року збиралися на Віче і мітинги під знаменами Руху нових сил Михайла Саакашвілі.

Політична акція наявно продемонструвала, наскільки нинішній склад Верховної Ради відірвався від народу. Чванливі нардепи проходили повз людей, навіть не дивлячись. Як якісь інопланетні істоти, чесне слово. Хоча самі себе вважають якимись нео-небожителями. Стоячи там розумієш, як же треба якнайшвидше перервати їхній колективний дивний сон, та спустити їх на землю, хай навіть мордякою об асфальт. Для доброї справи і депутатської пики не шкода!

В самій залі засідань лише одного разу нардеп Єгор Соболєв в своєму виступі звернув увагу депутатів на людей, що мітингували в той час під вікнами. І що?.. Спікер Парубій вчергове подякував і… все! Ніякої реакції ні з одного робочого місця!

Треба зауважити, що на той момент було відомо, що до порядку денного дев’ятої сесії, що закінчить роботу 18 січня все ж включили питання розгляду в другому читанні проекту Виборчого Кодексу. Але включили в самий кінець списку. Досвід всіх минулих сесій свідчить, що до того місця в депутатів «руки ніколи не доходять».

То хай як там знають, а виборам за законами януковича в Україні більше не бувати! Скільки вже їх вчили-вчили – не навчили. То ж нагадаймо – ображений і принижений Народ завжди має законне право на повстання. І цей закон вище всіх, навіть вище основного!

Вадим Вишинський, координатор Запорізької обласної партійної організації "Рух нових сил Михайла Саакашвілі", голова ЗОГО "Правозахисник Запоріжжя"

Дві України