Найстрашніша на планеті країна для прав людини, або На одного могильника менше?

Бермундський трикутник людства “Сінгапур-Пхеньян-Авдіївка”.

У день “рукостискання століття” на території дев'ятого дива світу, сотвореного батьком Сінгапуру Хуан Лі Ю, “Нью Йорк Таймс” видрукувала нарис про одного із візаві, молодшого, під назвою “Звірства при Кім Чен Ині: індоктринація, ГУЛАГ, страти”.
Немалим форматом газета розмістила фото “героя” нарису із міністром оборони поруч, і текстівка: уже нема міністра оборони — страчений зенітним вогнем позаторік.

Головний рупор свободу слова США нагадав усьому світу, про що йдеться. Отой опецькуватий тінейджер, на якого так боязко поглядає президент США, на цю хвилину тримає у концентраційних таборах корейського ГУЛАГу 120 тисяч політв”язнів, які запроторені туди без суду і слідства.
До речі, слідчі тут не заморочуються: щоб добути необхідне зізнання, не дають їсти. День, два, місяць, два. Поки не вмреш. І вмирають з голоду на нарах мільйони. Три мільйони останнім часом.
Голод як тортура. Голод як форма страти. Нам, Українцям, це відомо.

Індоктринація по-корейськи — це державне управління, при кому кожен, хто не те, що висловлює незгоду, а навіть сумнів у правильності політики влади, який не те, що висловлюється, а навіть підозрюється у нелояльності, - підлягає страті.
Кремлівська диспотія сталінізму, доведена до абсолюту.

Страчують дуже вишукано. Навіть африканські канібали, які траплялися не далі, ніж у поточному столітті, відпочивають. Улюблений вид смертної кари — спалення живцем вогнеметом. Для військових — мілітарна кара: запідозрених у нелояльності, розстрілюють зенітним вогнем.

Той самий тлустий хлопець, що так люб'яно тисне руку містеру Трампу, дав особистий наказ стратити 340 високопоставлених чиновників.
Міністр освіти Кім Ен-Цзінь не так на нього подивився і його поставили до стінки прямо після наради у вождя. А генерал Хоьн Ен Чол, старенький такий, заснув на іншій нараді. Цього було досить, щоб розстріляти все тою ж зеніткою.
Особливо полюбляє демострувати свої уподобання наш 33-річний “герой” із Пхеньяна у колі рідної родини.
Рідного брата батька Джана, який був його вихователем, дав команду вбити у специфічний спосіб — щоб розірвали вуйка голодні пси, що й було зроблено. Його син, тобто дворідний брат вождя, якраз в той час служив послом у Малайзії. Відкликали і спалили.

Мав наш, нині улюбленець людства, рідного брата старшого Кім Чен Нама. У політику не пхався. Жив собі життям обивателя у Макао.
У лексиконі товариша Ина є безневинне слово “Припинити”. Тобто життя. Кілери із його спецслужб, вишколені на кращих московських традиціях, знають, як це робити.
Найняли у Малайзії двох проституток і заплатили їм “за зйомки у фільмі” в аеропорту малазійської столиці Куала-Лумпур. Дівки за сценарієм бризнули рідиною в очі пасажира, що йшов на посадку.
І втекли, але поліція наздогнала. Дівки, як і весь світ, довідалися, що пасажиром був брат лідера КНДР, якого вони отруїли смертельним ядом VX. Помер у кареті швидкої у страшних муках.

Коли я був у Саудівській Аравії, то із засторогою корегував свою поведінку з огляду на те, що тут християнство, до якого я належу, під забороною.
У КНДР — також, і хранителі Мекки та Медини відпочивають в порівнянні із цими хранителями Сталіна і Леніна. Тут діє формула: якщо ти тримав у руках Біблію, цього досить, щоб тебе стратити. Чи не половина цих 120.000 політв'язнів — просто християни.

ООН вважає у своїй недавній 300-сторінковій доповіді КНДР найстрашнішою на планеті країною для прав людини. Просто для людини.
Християнські громадські організації по усій західній цивілізації закликали молитися безнастанно впродовж 24 годин, коли йшла ця несусвітня зустріч у Сінгапурі.

І що тепер? Заплюжити на усе це очі? Абстрагуватися? Зробити вигляд, що усього того, від чого кам”яніє кров у жилах, немає?

Виходить, що так. А ви дивуєтесь, що вони заграють із Путіним. Що перед зустріччю із Ином Трамп кликав Путіна у G-8.
Воістину, їхня уступливість і безпринципність, боягузтво і зрадливість, цих верховодів наймогутнішої на паланеті Євроатлантиди, на якому ми все ще уповаємо, не має меж. Чому?

А от чому.
Корейську війну розпочав ще Сталін, і вона триває, принаймні, впродовж усього мого життя, хоча я народився у другій половині 20 століття.
Події останніх років внесли у мою галактичну свідомість двоступеневий силогізм.
Перше. Кінець світу, тобто кончину людства, може здійснити ядерна війна, оскільки запасів атомної зброї у 1000 разів більше, ніж треба, щоб умертвити усіх 7 мільярдів землян.
І друге. У цю секунду є дві людини на планеті, які можуть піти на це, - Кім Чен Ин і Путін. Так сказано в офіційному документі, прийнятому Конгресом США, у якому Північна Корея і Росія (ще потенційно Іран) названі головними загрозами для існування життя на Землі.

Перше випробування ядерної зброї у КНДР у 2006 році показало потужність в одну тисячу тонн тротилу. Через десять років землетруси навколо півостора під час ядерного випробування показали — 4-6 тисяч. Було не більше 10 ядерних озброєнь, планується до 2026 року — 20-25.
Нинішні корейські ракети можуть долетіти до Гаваїв і до Аляски. До 2026 року можуть досягнути континентальні США.
Тому з огляду на цей Апокаліпсис можна заплющити очі, як у корейському ГУЛАГУ вмирають мільйони християн з голоду чи від туртур.

Як усе це сприймати? Непросто. Жити хочеться усім семи мільярдам, яким шкода цих кілька мільйонів жертв. Але живі шкодують мертвих і думають, дивлячись на могильника — а може й справді щось з того вийде, і на одного із двох могильників стане менше.

Але що робити із другим, який щодня приносить у жертву переляканому людству українських синів у степах довкруж Авдіївки, у яких по мені лупили московські танки, і я знаю, про що пишу.

Я от думаю над тим, як їм, американцям, вдалося зламати цього корейського вилупка? Допускаю, попросту залякали. Показали кадри останніх годин перебування на планеті Каддафі, показали, як з ним прощалася його нація. Хоча Каддафі в порівнянні із Ином, - просто ангел.

До речі, так кажуть із Кремля, Путін чомусь постійно полюбляє переглядати кадри кончини лідера Лівійської Джамахірії.
Відомий синдром Достоєвського.
Думає, чого йому чекати від власної хирії, яку він затіяв у Європі.

Василий Базив, facebook.com