Який піп - такий прихід, або тупі та ще тупіші. Роздуми про судове знущання і все державницьке цькування. Погляд із Запоріжжя

Знову в Петра Олексійовича з’явився привід хильнути чарку-другу, вдягти косоворотку та утнути кілька колінець «Барині» у чертогах президентської резиденції. Аякже!.. Не встигла вивітритися ейфорія від нічного домашнього арешту найлютішого ворога Михайла Саакашвілі, а вже вірний київський Адмінсуд відзначився блискавично спрощеним судовим процесом, оголосивши перерву до 16 лютого. І чого б з того так радіти? А того що…

Першого лютого витікає строк надання тимчасового притулку, і вже нічого не заважає сатрапам з міграційної служби, прокуратури, суду та СБУ. Досвід в цій справи вже є, й не один. Суд постановляє відмінити домашній арешт та зобов’язати на протязі п’яти днів покинути територію України. Якщо не покине добровільно, то прокуратура подає в суд. Суд приймає рішення про примусове вислання, а СБУ виконує. І прощавай третій президент Грузії. «Маленький український путін» поваги не йме і авторитетів не визнає.

Як влада Порошенка знущається на Михайлом Саакашвілі, найкраще знає він сам, про що й розказав сьогодні на суді.

Як те не дивно, а багато добрих людей від того зітхне з полегшенням – «нарешті спекалися баламута!» Так що вірно впору, бо ж ніхто не бачить, одягти вимріяну косоворотку та вправити брюки «від армані» в хромаки, хлопнути в долоні та ще по колінам мілким дробом пройтись, та так тихенько – «бариня ти моя, судариня ти моя!»… А чого там «тихенько»? Досить… Тепер можна й на всю потугу легень, бо нема ж кого боятися. Навкруги ж тільки «наші люди», а бидло тому й бидло, що мовчки жує свою жратву та запиває отим пойлом, що вже 100 грн за півлітра. «Вєсєлітся и лікуєт весь народ», - а разом з ним і обраний президент.

Добре всюди мати, як то кажуть ті «наші люди», всюди «свою руку», дякувати головному богу олігархів і клептократів, таких «рук», а точніше щупалець (неодмінно з кігтем на кожній присосці) в тієї потвори вистачає. До кожного дотягнеться – працівникам добавить на 15% зарплати, а ціни загилить на 25%. З пенсіонерами теж – хто був робітником чи простим інженером, тому добавка гривень на сто, а декому в кого стажу хоч на день не вистачає, то й зовсім дулю під носа замість пенсії. Дитинка тільки народилася, а вже тоненьке таке з однією присоскою своїм когітцем вп’ялося і ссе соціальну допомогу на народження. А наприкінці вже для всіх – медична псевдо реформа. Лишилось дочекатися реформи ритуальної с пересувними безоплатними крематоріями… і вже повний ажур! Кажуть, що гроші то кров індустрії. Додамо – гроші також і кров суспільства. От та потвора ту кров з нас залюбки смокче, а натомість вприскує сироватку покори. Хіба не про нас таких писав Великий Кобзар майже двісті років тому? - «Неначе люди подуріли. Німі на панщину ідуть и діточок своїх ведуть». Чи не так? Чи «жизнь така що повний мармелад. Так заграй, заграй же нам гітарка на веселий дуже на очень лад?»

Раденькі що дурненькі – всю мудрість життя черпають з порохоботських, а те й з російських телеканалів та проросійських соціальних мереж. Отож вчора декілька таких «активістів» утнули щось на зразок пікету біля паркану будинку в селищі Лісники під Києвом, де живе мати Саакашвілі. Тим дурням чогось попри очі стали не царські хороми генпрокурора Луценка, а шість соток і одноповерховий будинок на 55 кв.м., який будується ще з квітня 2017 року, бо не вистачає грошей. Який дурний пікет, така дурна й головна вимога до матері М. Саакашвілі – прибрати наметове містечко на Грушевського. Заценіть ступінь маразму! Нічого дивного, яка влада – такі й попихачі.

Ти б, дурепо, не кричала б намарно в лісі, а краще йшла б з нами в одній лаві по бульвару Шевченка в Києві за імпічмент Порошенка. Воно б швидше все прибралось. Не ображайся на слово «дурепа»… Пам’ятаєш, взимку 2014-го таких називали «тітушками»? Їй богу, «дурепа» звучить краще, чи не так? А ще пам’ятаєш, як одразу після Майдану тоді збіглися й з’їхались всі київські комунальні служби та за 2-3 години вивезли все наметове містечко? Та що там містечко – всі старезні дерева на Грушевського позрізали, щоб не виколупали з них кулі та не визначили, що нас вбивали з новітніх російських снайперських «гвинторізів». Тільки брущатку не стелили, бо чекали виконання від Порошенка, взятого на себе під час боїв зобов’язання.

Захід нам не допоможе…

Або, як тоді на Майдані, надасть «ведмежу послугу». Вже надає… Як тоді умовляли Майдан, не йдіть на президента, ВР і КМУ. Це ж легітимна законна влада – вище досягнення демократії! Ми вірили - легітимна влада недоторкана. Найбільше вірили наші лідери, враховуючи Порошенка, яких на Грушевського і Інституцькій не було за браком часу, бо постійно стирчали як не в Верховній Раді, або в януковича на прийомі, то на сцені Майдана. Насправді віра їхня була основана на іншому. На тому, чого нам західні дипломати не казали… А ті єзуїти, як народ на барикади, одразу нашіптували у шляхетні вуха ще тільки одну коротку фразу – «А то грошей не дамо!»

Тепер чотири роки розслідуємо хто винен в розстрілі Майдану? Відповіді нема й не буде, поки в нас такий президент і такі генпрокурори. Всі ті менти знову на місці, тільки тепер називаються поліцаями. Судді, прокурори та інші кати Майдану, теж нікуди не поділись, хіба що на підвищення пішли. А чи не такі вже «білі та пухнасті» ті дипломати, що тепер полюбляють згадувати про «гарячі дні й ночі»… Але про головні свої «заслуги» анічичирк. Вони й ті хто їх беззаперечно слухали, безперевно повторюють «История не знает сослагательного наклонения». Доречи, Сталін цю фразу теж полюбляв вставляти до місця й без. Знайте, то є ще одна промосковська брехлива теза, за якою винні ховаються від критики. Давайте відверто… Через ті дурні й безрезультатні перемовини з генетичним бандитом януковичем, було втрачено дорогоцінний час для безкровного імпічменту. Потім ми ридали на майдані Незалежності під спів «Піккардійської терції», що рвав душу й краяв серце… А президент тільки через рік спромігся розпорядитися, щоб поставили пам’ятника, та й то тільки тому, що люди мало не побили.

В чому ж хиба тої фрази? Та в тому, що без належних висновків історія повторюється. Знову в нас не той президент – хоч не бандит, але брехун і злодій. Знову проти нього наметове містечко і 50-тисячні марші за імпічмент. Знову президенту служить вся влада, а парламент не хоче приймати закон про імпічмент (як на мій погляд, то того закону й не треба. Імпічмент – конституційне право, що власне не потребує спеціального закону) і не хоче виносити його президенту. Західні державні й політичні лідери з дипломатами знову плетуть нісенітниці про легітимність влади. В народу вже конвульсії почалися від стягування налигача на шиї. Люди вже кинулися на всі боки подалі від того кошмару, що ця влада витворяє у всіх на очах… А вони «не бачать», або сором’язливо відвертаються від відвертого цькування єдиного на сьогодні політичного лідера в Україні, який бореться за нас, простих пересічних громадян. Ще зовсім недавно всі вони наввипередки висловлювали захват від його реформ в Грузії та його хоробрим серцем під час російсько-грузинської війни. Не знаю, як це називають в них на дипломатичній мові, а в нас то має два визначення – зрада та паскудство! Ми маємо право так заявити прямо в їхні заржавлені очі, бо нічого від них не чекаємо. Це вони чекають від нас повернення боргів за кредити від МВФ. Не від Порошенка ж з Гройсманом в усякому разі? Так ось, Захід реально претендує отримати те, що в нас «заробили» за 24 роки і 364 дні «недопенсіонери Реви» - тобто великого й губатого облизня!

Знов настали ті часи, коли ніхто не дасть нам визволення, крім нас самих. То ж не треба втрачати дорогоцінного часу, щоб знов не проґавити доленосного моменту і не ридати більше на майданах. Хай заплачуть вони!

Порошенко вже пережив самого себе на посту президента. Це видно хоча б з того, що він не розуміє, в яку халепу потрапив в своїх намаганнях видавити Михайла Саакашвілі з України. Над ним вже голосно регоче весь світ, колеги по цеху уникають з ним зустрічі, щоб не демонструвати на камеру рукостискання. Від нього, як самовар від Мойдодира, з саміту в Давосі тікає сам президент США Дональд Трамп… А міг же зустрітись і від імені та з доручення всіх президентів, прем’єрів і канцлерів висловити йому велику зневагу й запропонувати піти за власним бажанням, або за станом здоров’я. Дійсно до смішного доходить… Що то за голова держави, що півроку не в змозі впоратись, хай і з впливовою, хай і з авторитетною, а все ж з просто людиною. А як такий вже безсилий, то будьте люб’язні отримати листа від Запорізьких козаків, як той невдаха – турецький султан.

Ні, не подумайте чогось, це не той лист. Справжнього листа ми ще напишемо… Обов’язково всі разом, та обов’язково на нашій славетній заповідній Хортиці! Тоді й імпічменту не треба!

Вадим Вишинський, координатор Запорізької обласної політичної партії "Рух нових сил Михайла Саакашвілі"