Міждержавна катівня Путін-Порошенко-Іванішвілі затягує тенета навкруги свого головного ворога Саакашвілі. Погляд з Запоріжжя

Сьогодні зранку міський суд Тбілісі наважився заочно винести вирок екс-президентові Грузії Міхайлу Саакашвілі про позбавлення свободи на три роки ніби за зловживання службовим становищем під час помилування в 2008 році шістьох правоохоронців - вбивць громадянина Грузії. Сторона захисту М. Саакашвілі вважає, що справа є політичною і спрямованою проти Саакашвілі, як проти одного з найбільш впливових опозиційних політиків Грузії.

З цього приводу Михайло Саакашвілі ясно висловився на своїй сторінці в Фейсбук:

«Вирок» грузинського суду, що знаходиться під повним контролем найбільшого приватного акціонера Газпрому Іванішвілі, відносно мене - повністю незаконний і суперечить всім міжнародним, національним нормам та здоровому глузду.

Судити президента за використання права на помилування (яке я використовував стосовно 133 колишніх військовослужбовців), яке ніяк не обмежене, говорить про повністю політичний характер цього процесу. Це також говорить про те, що грузинська влада не знайшла на мене за 5 років нічого істотного: ані жодних фактів корупції, ані інших правопорушень.

Але цей «вирок», так само як і паралельний процес в Києві, показують, що олігархічні влади в Україні і Грузії діють синхронно і в повній координації одна з одною проти мене, як лідера боротьби проти корупції, олігархату і грабунку народу.

Те, що Володимир Путін всі ці роки вимагав прийняти проти мене ці репресивні заходи і від грузинської, і від української влади ні для кого не секрет. Він ще раз це повторив на недавній прес-конференції. Відповідні заходи з метою моєї нейтралізації були предметом зустрічі Порошенко і Іванішвілі в Грузії за кілька днів до позбавлення мене українського громадянства влітку минулого року. Так само як, за моєю інформацією, під час телефонної розмови Порошенко і Путіна 29 грудня 2017 року.

Що б Путін, Порошенко і Іванішвілі та весь пострадянський олігархат не робили проти мене, незважаючи на всі змови олігархів, моя боротьба продовжиться до повної перемоги наших народів над олігархатом, корупцією, бідністю та приниженням людей!»

Таким чином, перед нами банальна мафіозна змова катів і вбивць проти жертви, що насмілилася виступити проти їхнього диктаторського корупційного тріумвірату. Зрозуміло, що правосуддя в їхніх олігархічних царатах немає ані поряд, ані вдалині.

Також зазначимо, що право голови держави на помилування злочинців – одне з найстаріших юридичних норм людства. Воно однаково розповсюджене в усіх конституціях і законних актах на планеті мабуть в усіх державах. Так в українській юриспруденції єдино особове право на помилування закріплено за президентом пунктом 27 статті 106 Конституції. Згідно Положення «Про порядок здійснення помилування» при АП працює спеціальний департамент з помилування, а при президентові – комісія у питаннях помилування з виключно дорадчим правом. Рішення про помилування приймає виключно особисто президент.

Так було споконвічно. Перші згадки про помилування відносяться ще до перших династій фараонів. За римським законом помилування в окупованому Єрусалимі по відношенню до розбійника і вбивці Варавви застосував римський прокуратор Понтіій Пілат, відправивши при цьому на хрест Ісуса Христа. Царевбивцю Олександра Ульянова цар не помилував, а от нашого славетного земляка Нестора Махна, засудженого за вбивство поліцая, Микола ІІ таки помилував по малолітству. Кровавий диктатор Сталін теж постійно і оригінально користувався помилуванням. Для цього в нього був синій олівець, яким він викреслював прізвища помилуваних з «розстрільних» списків.

Так що вирок Тбіліського міського суду в юридичному сенсі виглядає не тільки неправомірним, а ще й дивним. Хоча як додатковий привід для депортації Саакашвілі в Грузію вже в якості засудженого злочинця прийдеться до ладу. Грузинським катам головне заполучити живу голову президента, а справ знайдеться з десяток - років на 20, а то й на по життєве ув’язнення.

Серед тріумвірату катів постать Порошенка явно виділяється. Чому?

Вчора в програмі «Вечірній прайм» на 112-му телеканалі відомий київський журналіст Дмитро Гордон виступив із сенсаційною заявою, що ще в червні держсекретар США Тілерсон пропонував Порошенку добровільну відставку, але той не погодився.

Тепер Порошенко нагадує осіннього гнуса, що знає про свій скорий кінець, тому й кусає сильніше. Знаєте таку логіку – «я помру, але спочатку побачу смерть свого ворога». Те що за найлютішого особистого ворога Порошенко має саме Михайла Саакашвілі, вже давно ні для кого не секрет. Така мстивість не лічить не то що президентові, але й пересічній людині. Та йому схоже пофіг.

Інакше до чого б ігри у вітчизняні суди?

Так 3-го січня відбулося одразу два суди. Перший за апеляційною скаргою прокуратури на Рішення судді Печерського райсуду Л. Цокол про не застосування до Саакашвілі запобіжних заходів. Другий за скаргою Саакашвілі на рішення Державної міграційної служби щодо відмови в наданні статусу особи, що потребує додаткового захисту.

Перед апеляційним судом адміністрацією президента було поставлено завдання перенести судове засідання, очевидно з причин неготовності прокуратури. Апеляційному суду прийшлось самому вигадувати статтю до Кримінального процесуального кодексу про неможливість судового розгляду за відсутності когось із заявителів. Чи бачите, заяви про взяття Саакашвілі на поруки подали 11 народних депутатів, а на суд з’явилися тільки п’ятеро? От з цієї надуманої причини суддя й переніс судове засідання на 11 січня. Михайло Саакашвілі так прокоментував таку судову ухвалу:

Що ж стосується засідання адміністративного суду, то для того дійства є точне визначення – фарс, або знущання над правосуддям, або комедія у сольному виконанні судді Скочок. Рішення державної міграційної комісії (ДМК), що оспорювалося в суді, основане на недолугому аргументі, що після позбавлення громадянства України в липні і до приїзду в вересні в Україну Саакашвілі побував у шести країнах, в кожній з котрих міг легко оформити статус біженця, або особи, що потребує додаткового захисту. Але він все ж звернувся за статусом в Україні. То ж хай звертається до інших країн, тому й відмовили з цієї причини в наданні статусу. А ви зустрічали коли-небудь таку дурню? Суд мабуть теж…

Але й цей адміністративний суд отримав відповідну вказівку з АП. Тому сказав на «чорне» «біле», визнав рішення ДМК розумним, а в позові повністю відмовив. Дійсно складається враження, що всі розумні поїхали в Польщу, або ще далі за кордон. Сам Саакашвілі просто висміяв ДМК, а разом з нею і суд і неосвічену дурочку суддю.

Гумор то добре, але й про сурову реальність забувати не варто. Тепер вже в Грузії чекає не політична боротьба, а реальна грузинська в’язниця. Тому екстрадиції потрібно уникнути за будь-яку ціну. У сторони захисту Саакашвілі є ще 30 діб на подання апеляційної скарги. Потім суд та діло. Цей час мають з користю витратити друзі Саакашвілі на Заході, щоб витверезити затяту голову президента Порошенка, та змусити його припинити політичні тортури над головним опонентом. Дати зрозуміти, що у противному випадку розраховувати на московську гостинність йому не варто, бо росіяни не схвалять надання політичного притулку, бо знають про нього тільки саме погане, та й мільярди доларів з офшорів за біглим президентом не підуть.

Як воно буде далі, прямо в залі суду розповів сам президент Саакашвілі.

Додамо тільки, що ще попереду багато праці, нервів і втраченого здоров’я. Все заради перемоги над олігархатом і корупцією. Що ж… Заради такої мети не шкода!..

Вадим Вишинський, голова ЗОГО "Правозахисник Запоріжжя", координатор Запорізької обласної політичної партіїї "Рух нових сил Михайла Саакашвілі"