Я настільки обурена, що не можу не опублікувати це відео. Це - виступ Петра Порошенка сьогодні, 18 лютого 2019 року, через п‘ять років після початку кривавої бійні на Майдані.

У промові в залі Івано-Франківського театру президент України зі сльозою взявся пригадувати цей страшний день. Але, м’яко кажучи, перебільшуючи свою участь і роль у ньому.

Почнемо з того, що о 9 ранку беркутівці ще не стріляли.

Журналист телеканала "1+1" Александр Дубинский выложил аудио, на котором, вероятно, президент Петр Порошенко отчитывает главу Нацкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку Тимура Хромаева за пост в Facebook с критикой реформ.

Об этом сообщает UAportal.

"Как и обещал, публикую полный аудио-файл, где голос, похожий на голос Порошенко, спрашивает у голоса, похожего на Хромаева - "где тебе еще, б**дь, реформ не хватает?".

“Хто не за Порошенка, той за Путіна”
Під таким центральним гаслом 29 січня відбувся великий збір різношерстної публіки звезеної порошенківською командою.

Лупали сахарні промови, вихваляючи вождя в невідомих вже молодому поколінню совєтських традиціях. Недарма режисером видовища був колишній комсомольський номенклатурник, а нині головний політтехнолог “тріумфальних” перемог Порошенка, І.Гринів.

Фольклор, сучасна музика, вишиванки, образотворче мистецтво і т.п є лише зовнішнім проявом культури українців, як і подібне у будь-якої іншої нації. Рівень культури ж кожної нації визначається ефективністю використання природних ресурсів та здатністю захистити ці ресурси від зовнішнього посягання.

В принципі, кількісним показником рівня культури нації є кількість мешканців на одиницю площі території з однаковими ресурсами. З тієї точки зору еталонними націями з найвищим рівнем культури можуть служити Японія та Швейцарія, які на мінімальних ресурсах зуміли створити максимально високий рівень ефективності використання цих ресурсів.

Взгляд из зазеркалья: Безудержное воровство, насилие и беззаконие, высокомерное хамство, наглая ложь — чего только не прочтёшь о российских государственных чиновниках всех мастей и уровней. Квартиры за пять миллиардов и всё такое…

С этим нельзя мириться, но с этим — скажем так: «можно жить». Да пусть подавятся, выродки! Дай Бог, когда-нибудь перейдут с фуа-гра на тюремную баланду…

Прошел год как умер Хомченко Александр. Помяните этого человека, украинцы. Он выбрал путь непротивления русскому злу. Зло его убило.

Последствия российского Бухенвальда, организованного в Донецке российскими оккупантами и их пособниками, пытки, нервный стресс, показательные расстрелы, отбитые почки в застенках мгб, кгб, фсб, гестапо, днр (как хотите назовите эту бандитскую контору) убили человека.

Летом 1937 года в Москве была отличная солнечная жаркая погода. Люди гуляли, ели мороженое, пили квас. В разгар летнего тепла и благоденствия 30 июля 1937 года был подписан Приказ НКВД № 00447, который дал старт Большому террору. По этому приказу были расстреляны 390 тысяч и отправлены в ГУЛАГ для превращения в лагерную пыль еще 380 тысяч. СССР окончательно погрузился в ад.

Хто заявляє, що Україна – правова держава, нахабно і безсовісно бреше, незалежно від схеми розміщення відзнак на погонах і займаної службової посади. Ще більш одіозна брехня стверджує про вдалу реформу правоохоронної системи.

Наглядним прикладом тому може слугувати черговий дикий випадок, що на днях стався в Запоріжжі. Досить звичний випадок за змістом і систематичністю, але не природно кричущий за ступенем вульгарного знущання над чинним законодавством і правовим режимом.

Одного похмурого зимового ранку дюжина лобуряк увірвалися до квартири, що на цілком законних засадах приватної власності належить законній родині громадян України і стала тих самих громадян випихувати «з хати на вихід з речами». Тобто хутко заходились за справою, що юридичною термінологією називається примусовим виселенням.

Лучше поздно, чем никогда. Через три года после обыска или, точнее, грабежа работниками ГПУ и СБУ, хозяина дома таки признали потерпевшим.

Речь идет об одном из обысков с участием теперь уже бывшего следователя Генпрокуратуры Дмитрия Суса, которого начали судить по обвинению в похищении вещественных доказательств по другому делу. И, как видим, это был не единственный случай.

Маловідомий факт на світі є лише два полководці які не програли жодної битви, всі походи закінчили успішно, захопили всі міста які брали в осаду. Один з них це Олександр Македонський неофіційно визнаний найкращім полководцем всіх часів та народів. А другий це український козак Іван Сірко (1605)-1680) він обирався запорожцями на посаду кошового отамана рекордну кількість раз.

В сатирическом шоу "Мюсли Кличка" поиздевались над попыткой Банковой запретить сериал кандидата в президенты Владимира Зеленского "Слуга народа" и предложили Петру Порошенко снять сериал о себе.

Об этом сообщает UAportal.

"Не понимаю, зачем запрещать, ну снимите свои сериалы. Например, про Петра Порошенко – "Слуга завода". Или про Владимира Гройсмана – "Слуга слуги завода", - говорит ведущий.

Рівно через рік після висилки Михайла Саакашвілі з України, 12 лютого 2019 року Володимир Федорин зустрівся з ним в Брюсселі, щоби записати велике інтерв'ю.

З нього ви дізнаєтеся:
- Чому третій президент Грузії не переймається через перебування в опозиції;
- Чи шкодує він про те, що свого часу не вигнав олігарха Іванішвілі з Грузії;

Чем ближе к выборам, тем больше фантазии проявляют пропагандисты наших кандидатов в президенты. Не отстают, конечно, и политтехнологи Петра Порошенко.

Недавно в эфире одного из украинских телеканалов дипломат Юрий Щербак заявил: «Коней на переправе не меняют. Верховного Главнокомандующего менять во время войны также нельзя». При этом аргументировал, мол, ни британцы во время Второй мировой не изменили премьера Черчилля, ни в США своего президента Рузвельта не «предали».

23 июня 2016 года состоялся референдум о выходе Великобритании из состава Европейского Союза. Проведение референдума было авантюрой, затеянной тогдашним премьером Соединенного Королевства Дэвидом Кэмероном. Премьер-министр призывал голосовать против выхода из ЕС, рассчитывая обернуть предполагаемый отрицательный результат референдума в своеобразный вотум доверия к собственной персоне. Однако политик не рассчитал силы евроскептиков, которые смогли в кратчайшие сроки мобилизовать свой электорат перед лицом растущей угрозы нелегальной миграции.