Русофобія чи русофілія. Що дійсно загрожує українській мові в Україні

«Лист до Микити Хрущова міг коштувати Максиму Рильському життя», — говорить видавець Алла Ковтун, 64 роки.

До першого секретаря Компартії України поет звернувся 1939-го. Максима Тадейовича хвилювало, що в Київському оперному театрі ставитимуть вистави російською. Вже відсидів рік у Лук'янівській в'язниці за критику радянської влади. Ризикував. Але інакше не міг. Рильський розумів, що двомовність в Україні обов'язково призведе до перемоги російської. Писав: «Повинні мати єдину літературну мову, яка живиться всіма джерелами народної. І, у свою чергу, впливає на мовну практику всіх верств суспільства».

У київському видавництві «Успіх і кар'єра» вийшла збірка «Мудрості від Максима Рильського». У книзі — 244 ві­ршованих роздуми поета, 31 афоризм, фрагменти з виступів та листів.

«Збірку уклали на основі повного 20-томного академічного зібрання творів Рильського, виданого в 1980-х», — розповідає упорядник книжки, онук поета 60-річний Максим Георгійович Рильський.

Дружина часто каже: «Може, ти щось інше почитаєш? А я сиджу, перебираю і постійно знаходжу для себе щось нове. Як на археологічних розкопках. Мудрість діда — невичерпна. Наприклад, говорив: «Умій дивитися на людей». Це не просто звернення, а життєвий стрижень поета».

Максим Георгійович зараз працює над упорядкуванням прози Рильського.

«Будуть ранні оповідання, які він писав 16-річним. Близько десятка надрукував у київському часописі «Українська хата». У них переважно оповідав про свої симпатії до дівчат. Того ж 1910 року вийшла його перша поетична збірка "На білих островах". Наприкінці життя Максим Тадейович зізнався: "Не зрозуміло, чому я не став прозаїком".

У 1940-х писав багато публіцистичних творів про тогочасні проблеми. В одній з публікацій 1947-го зазначав, що приміська залізниця перевозить пасажирів у вагонах без лавок, ніби худобу.

В останні роки життя Максим Рильський вів суботню колонку в газеті "Вечірній Київ". Так редакція видання хотіла збільшити наклад.

«Після появи рубрики «Вечірні розмови» до газети почали надходити тисячі листів від читачів, — додає Максим Георгійович. — Найчастіше з поетом хотіли порадитися з приводу любовних питань. Коли 1960 року відкрили перші п'ять станцій київського метрополітену, Рильський написав про це нарис. Його запросили проїхатись у метро до офіційного відкриття. Найбільше поета вразила станція "Університет", бо її оздобили бюстами письменників — Шевченка, Франка, Сковороди.

Збірку прози Максима Рильського видадуть 2019-го — до 125-річчя з дня народження поета.

14 разів змінювалася влада в Києві з березня 1917 по червень 1920 року.

Кінохроніку цих подій уперше презентують 30 березня в державному фільмофонді "Довженко-Центр". Стрічку "Документи епохи" 1928 року змонтував режисер Леонід Моґі.

«У цій назві весь драматизм української боротьби за незалежність 1917–1921 років», — каже гендиректор «Довженко-Центру» Іван Козленко, — «Зміна влад, кожна з яких проголошувала ледь не новий світовий порядок. Знецінення революції, війна. Центром цієї боротьби став Київ. Чи не вперше побачимо зафіксовані на плівці щасливі очі містян на Софійській площі у березні 1918-го. Зустрічають повернення до столиці військ Центральної Ради, що вигнали з Києва російських більшовиків».

80 років картину «Документи епохи» вважали втраченою. За радянської влади її називали ідеологічно ворожою.

Автор: Юлія БЛИЗНЮК, Євгенія ВЛАСЕНКО

Джерело: gazeta.ua