Более полная версия бестселлера "Президент - Герой Майдана" (Фото. Видео))

Не могу пройти мимо речи президента и душещипательном рассказе о событиях 18 февраля 14 года.
Более полная версия бестселлера "Президент - Герой Майдана". Попередня версія тут.
Рівно 5 років тому... Рівно 5...
Мій день почався в сьомій ранку, як завжди- ранкова зарядка, пробіжка до храму сємєйства Св Петра, молитва 15 хвилин, кава з Віденьської опери... Фейсбук. І тут я побачив, що мені треба їхати туди, де мої побратими. Треба, бо там я стану справжнім Героєм, на якого чекає країна. Поїхав. По дорозі міркував, звідки мені краще йти, щоб люди побачили мій геройсьаий вчинок. Зрозумів: з Маріїнського парку. Тим більш, що вже дуже в туалет хочу. Треба буде сходити, щоб потім цей геройський вчинок не зганьбити.

Під'їхав якомога ближче, щоб люди побачили мене і одразу збагнули: "Ти диви, який сміливий чолов'яга. З пекла вийшов і в пекло йде. Хто ж це? Ти ба! Да це ж наш міністр економіки в уряді Азарова- Петро Олексійович! Оце мужчина! Не те, що ми тут з фанерними щитами. Він взагалі без нічого пішов на амбразуру. Олександр Матросов, не інакше!"
Пішов я до Верховної Ради. Один. На смерть.
Це була дев'ята година. Боже, я ще такий молодий, хіба можна? Але зрозумів: треба! Мушу! Йду. Побачив побратимів з чотирнадцятої сотні. Потім з п'ятнадцятої, потім ще з якоїсь. В голові запаморочилось. Невже це мої останні хвилини? Зупинився. Поговорив. Спитав: "Чим вам допомогти, хлопці? Звертайтесь. За помощщю." Вони звернулись: "По нам стріляють". Я зрозумів, що вони бачать в мені своє спасіння. Це добре. Не бачили б, не звернулись би за допомогою, що по них стріляють. Я нічого не відповів, тому що не зрозумів, що вони від мене хочуть. Але пішов далі. Пройшов 150 метрів. Потім ще 50. Потім зробив ще декілько кроків. Боже, що я роблю? А вдруг вб'ють? Ні не вб'ють, бо тут всі свої. А раптом навіжена пуля? А раптом рєкошет від лоба Яценюка? Поки йшов ці останні кроки, все життя перед очима пролетіло: школа і перша продана пачка Мальборо, рідний батько, осуджений за розкрадання соціалістичної власністі, рідний брат, перший мільйон... перший міль'ярд... Невже це все? Як? Не може бути. Все ж домовлено. Але йду по краю леза. А раптом?
Поки все це стояло перед очами, знову захотів до туалета. Побачив фонтан. Ще більше захотів. Побачив Бєркут з помповим оружиєм. Вони стріляли в людей. Не втримався. Добавив в фонтан свого. Поки робив це, Бєркут стріляв. Я робив, а він стріляв. Він бачив мене, але все рівно стріляв по тих, хто просив в мене допомоги. Я бачив, що він стріляє, але нічого не міг зробити, тому що в мене ще попереду багато справ. Один з них направив на мене рушницю. Я одразу спитав: "Хлопці, допомога потрібна"? Він зрозумів, що я свій. А я видихнув. Живий.
Так почалася найбільш кривава історія Революції моєї Гідності.
Вже через 15 хвилин було 11 поранених. На моїх очах. Через півтори години- троє загиблих. З тих, хто просив мене за допомогу з 14ої сотні. Але я не встиг. Все так швидко розвивалося...
Але всеж вдалося. Вдалося уявити собі, як ми виносили вбитих і поранених до будинку офіцерів. Як під обстрілами Бєркуту, під снайперським вогнем виносили побратимів 14 сотні.

Ці хвилини моїх найщирішіх уяв я запам'ятав на все життя. Це було дійсно героїчні вчинки. Мої і Бєркуту, з яким я потім сфотографувався на пам'ять про те, як я ставав Лідером Революції і Президентом країни.

P.S.

Друзья, я не была на Майдане, поэтому у меня вопрос к тем, кто был в эти трагические дни в схватке с Беркутом.
Петр Алексеевич сказал, что вышел из Мариинского парка и пошел в сторону ВР. Подошел к Беркуту и увидел, что те стреляют. Т.е. был рядом с Беркутом. Потом он говорит, что на его глазах оказалось 11 раненых и 3 убитых. А дальше- что относили их (убитых и раненых) в Дом офицеров.
Насколько я ориентируюсь в ул Грушевского, на которой были бои, со стороны Дома офицеров как-раз и стоял Беркут.
Так каких раненых Петр Алексеевич выносил в Дом офицеров?
Или я ошибаюсь?
...
И вот еще.
Нашла политичного керівника цієї Схеми вбивств мирних громадян.
Да что я? Сам Петр Алесеевич показывает, кто был заказчиком расстрелов.

Лиза Богуцкая, facebook.com