Перепис населення відбувся лише один раз – у 2001 році. Тоді нас було - 48,5 млн. Влада боїться перепису, бо нас навіть не 38 млн

То чи відбудеться перепис наступного року? Чому так вперто в Україні переносили цю дату? Чому ніяк нинішня влада не може визначити її? А може, влада просто боїться результатів всеукраїнського облікування? Чи, справді, проблема у грошах?

Про це та інше розповіли експерт, співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко; експерт із питань місцевого самоврядування, адміністративно-територіальної реформи та розвитку сільських територій Денис Марчук та президент Інституту права й суспільства Юрій Кармазін.

Дату перепису населення переносили неодноразово. Який висновок можна зробити: українська влада боїться обліку населення чи справа у відсутності коштів?

Юрій Кармазін:

Порошенко зі своїм оточенням дико бояться обліку населення. Чому? Та усе просто: якщо зараз його провести, то треба буде суспільству чесно й відверто сказати: нас далеко не 48, не 40 і навіть не 38 мільйонів. Нас ще менше. І це шокує усіх.

Також перепис, попри зменшення кількості населення, продемонструє ще й інші показники: зниження тривалості життя і народжуваності, а ще – від’ємне сальдо міграції. Ні для кого не є таємницею, що раніше здебільшого мешканці західних регіонів країни виїздили на роботу за кордон. За два-три останні роки ситуація змінилася: центральні і південні регіони України через міграцію спорожніли на 20, а подекуди й на 30%. Пересуваючись країною, я бачу спустошені районні центри, містечка, села. 

І, звісно, це після облікування треба показати. А кому це потрібно? Це ж черговий прямий удар по іміджу влади. Бо факт такого різкого зменшення кількості населення і відповідно збільшення числа людей, які покинули Україну, свідчить про неефективність її діяльності. А ще ми побачимо величезний обсяг зловживань і високий рівень різного роду маніпуляцій.

Денис Марчук:

Ще один нюанс: якщо віддалитися від великого міста на десять-двадцять кілометрів і проїхатися невеликими селами, то ми побачимо безліч порожніх будинків, у яких народжувалися, росли й жили кілька поколінь. Зустрінемо села, де зараз мешкають по 2-3 родини, або й не залишилось там жодної живої душі. На превеликий жаль, для українського села вже стало звичним явищем, коли люди похилого віку залишаються самотніми, а молодь виїжджає за кордон чи до міста або ж просто помирає від алкоголю. То ж виникне запитання: де тепер ті колись квітучі села?

Так що дані перепису щодо українського села чітко продемонструють масштаб катастрофи, яку спричиняє безробіття й відсутність належних освітніх та медичних послуг у сільській місцевості.

Щодо зловживань: що саме ми зможемо побачити після проведеного облікування населення?

Юрій Романенко:

Коли ми побачимо, скільки у нас реально мешкає у країні людей, ми сильно здивуємось. І тут не тільки про імідж влади йдеться, це буде ще потужним ударом по певних кишенях. Адже ми побачимо, що у нас є завищені норми споживання, розраховані на кількість населення, якої у країні нема. Ми побачимо, що люди, які тут не живуть, отримують різного роду пенсії та соціальні виплати. А фактор бюджетної роботи? Дуже часто люди числяться на роботі, проте їх насправді немає, а ставки банально дерибанять.

Знову ж таки: на цьому заробляють олігархи, які виходять із того, що у квартирах мешкає певна кількість людей і від цієї кількості розраховується субсидія. А насправді живе у квартирі старенька мати, її діти там також прописані, але вони давно мешкають за кордоном десь у Польщі чи Італії. І пречудово там себе почувають.

А щодо реальних цифр, то в Україні мешкає 35 млн громадян. Ми не можемо забувати ще й про фактор Криму і Донбасу, що також відмінусувало у нас близько 5 млн людей.  Так що за 25 років Незалежності загалом ми втратили десь 15-18 млн осіб.

Юрій Кармазін:

Мені особисто відомі маніпуляції з призначеннями пенсій. У мене є попередні дані, що пенсії призначаються «мертвим душам». Зокрема, серйозні маніпуляції з пенсійними виплатами відбуваються у Донецькій області. Точно не скажу, бо розслідування ще триває. Ми з колегами на разі приблизно прикинули й виходимо на цифру 5%. Тобто близько 5% від кількості пенсіонерів у Донецькій області є «мертвими душами».

Така проблема є не у всіх регіонах. Але вона є. Мені телефонували із Запорізької та Херсонської областей і повідомляли схожі факти. І це робиться для розкрадання коштів.

Чи не можуть цими «мертвими душами» маніпулювати під час виборів і відповідно перепис населення не проводити ще й з цієї причини?

Юрій Кармазін:

Ясна річ, що так: після перепису стане точно відомо, в якому місці і скільки мешкає людей. Тоді чітко можна буде вирахувати, скільки і де є виборців. Якщо буде відомо, скільки є виборців, то влада автоматично втрачає близько 10% голосів, якими вона вільно може маніпулювати. Самі ж розумієте, що дуже часто на виборах навіть один відсоток голосів може зіграти ключову роль. Так що влада, принаймні до виборів, намагатиметься у будь-який спосіб приховати від людей реальні  показники, а саме – скільки й де мешкає виборців.

Більше того, «мертві душі» не тільки продовжують голосувати. Вони також і значаться серед власників земельних паїв й на них досі продовжують виділяти наділи. Ці землі після деяких нотаріальних маніпуляцій ми втрачаємо, бо вони переходять у розпорядження великих холдингів.

Вам відомі конкретні факти?

Юрій Кармазін:

Такі випадки непоодинокі. Зараз ми досліджуємо цю тему у Кіровоградській, Черкаській та Київській областях, де найкращі землі. На Київщині я особисто захищав інтереси одного із членів дитячого сімейного будинку. Йшлося про особистий земельний спадок. У ході розслідування вийшов на те, що земелька саме у власності покійників.

Зараз олігархи уже поназбирували по 300-400 гектарів земель сільськогосподарського призначення, у тому числі й за допомогою покійників.

Як вважаєте: задекларований мільярд гривень, зважаючи на усе це, є зависокою ціною для проведення перепису населення?

Юрій Романенко:

Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко заявив, що на перепис населення потрібно скерувати 1 мільярд гривень і це має стати серйозним політичним рішенням. Зазначив, що готується робоча група і перепис заплановано провести у 2018 році. А сказав він це у контексті, що це дуже дорого. Але, на мою думку, це дуже дешево. Тому що перепис населення потрібно проводити якомога швидше.

Цей перепис дозволить нам зекономити не один мільярд гривень, а можливо, і доларів. Так що мільярд гривень за перепис – це не та ціна, якої потрібно боятися. Нам потрібно на кожному кроці бити у всі дзвони. Потрібно вимагати перепису населення. Це не вирішить проблем, але допоможе зрозуміти, як їх вирішити.

Денис Марчук:

Нам не потрібно чекати, а необхідно провести перепис населення восени 2017 року. Для цього є і готові кадри, і необхідний методологічний інструментарій. Треба тільки проявити політичну волю.

Влада ж повинна розуміти, що визначення податкової політики та планування видатків соціального спрямування неможливе без об’єктивної оцінки соціально-демографічного стану суспільства. Дані перепису потрібні для реалізації медичної, освітньої реформ та реформи місцевого самоврядування. Крім того, дані перепису підтвердять усю міфотворчість російської пропаганди про захист мовних прав національностей, що проживають в Україні.

Адриана Гринишин, «Вголос»