Василь Стус - совість епохи, та Медведчук з Порошенко, все життя яких – підступ, брехня і зрада

Можливо, навіть не сподіваючись цього, Сергій Дзюба й Артемій Кірсанов написали дуже небезпечний сценарій. Це фільм про спокусу, казали вони, презентуючи сценарій, про живу людину, яку намагались зламати; однак Стус не піддався страхам і встояв перед спокусами, і його – вбили.

Мистецтво – містична річ. Якщо ти кінорежисер і знімаєш фільм про останню спокусу, то ця спокуса явиться у твоє життя. І вона явилась Роману Бровкові, який знімав "Птаха душі". Ще на етапі зйомок адвокати Віктора Медведчука зажадали, аби з фільму були видалені сцени суду над Стусом. Погрожували позовами, якщо у фільмі матиме місце недостовірне відображення всіх обставин справи, в якій їхній клієнт – Віктор Медведчук – брав участь у статусі адвоката Василя Стуса.

"Птах душі" знімався на державні гроші. Держкіно опинилось під писком Адміністрації президента: жодних згадок про Віктора Медведчука! І Роман Бровко здався. Він обрізав сценарій Дзюби й Кірсанова і зняв фільм, який влаштовував Держкіно, Адміністрацію президента і Віктора Медведчука: сцени суду над Василем Стусом були видалені.

І от маємо скандал. Кастрований "Птах душі" не літає. Журналісти і блоґери обурені цензуруванням кіновиробництва. Дійшло до того, що на цю тему був вимушений висловлюватися Володимир Гройсман, який, треба віддати йому належне, виступив за те, щоб фільм відображав усі обставини життя Василя Стуса. І тепер Роман Бровко дозніматиме фільм. Чи повернеться він до початкового сценарію – ще невідомо. Але, принаймні в епізодичній ролі, персонаж на ім'я "Віктор Медведчук", вочевидь, з'явиться. Що не кажіть, а "Птах душі" таки справді вийшов фільмом про спокусу.

Уся ця історія тиску на кінематографістів – суцільна ганьба. Та найбільше пригнічує те, що Адміністрація президента обслуговує інтереси Віктора Медведчука. І це не вперше. Один факт: за даними розслідування, проведеного журналістами телепрограми "Схеми", СБУ заблокувала діяльність шістнадцяти фірм з імпорту скрапленого газу, після чого весь цей ринок перейшов під контроль чотирьох компаній, власник яких – Віктор Медведчук.

Складається враження, що президент України піклується про інтереси Віктора Медведчука більше, аніж про власні. Хоча й про себе він не забуває. Для нього розчистили ринок скрапленого газу; ім'я його відбілюється у спорах із кінематографістами; Медведчук представляє інтереси "ДНР" і "ЛНР" у Мінських переговорах; його ідеям федералізації України – зелене світло на всіх телеканалах.

Віктор Медведчук стояв за спиною Леоніда Кучми, очолюючи в 2002–2005 роках Адміністрацію президента; нині – його тінь проступає з-за постаті Петра Порошенка. Президента не засмучує навіть той факт, що Віктор Медведчук під санкціями США, оскільки є особою, причетною до дестабілізації ситуації в Україні й анексії Криму Російською Федерацією. Напевно, про це варто пам'ятати, оцінюючи діяльність Петра Порошенка.

України, заради якої жив Василь Стус, досі немає. Але є Медведчук, все життя якого – підступ, брехня і зрада. І це все, що треба знати про сучасну Україну.